ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 753/8429/17
провадження № 61-4275св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року в складі судді Трусової Т. О. та на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року в складі колегії суддів Сліпченка О. І., Сержанюка А. С., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПАТ "Ощадбанк" і просила визнати договір про іпотечний кредит, укладений між нею та банком, і договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та банком на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, недійсними, а зобов`язання за кредитним договором - виконаними.
В обґрунтування своїх вимог позивач указувала, що 11 вересня 2007 року між нею та банком укладений договір про іпотечний кредит, за умовами якого їй надані грошові кошти в сумі 74 370 дол. США під 12 % річних строком на 25 років на фінансування будівництва житла відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 09 серпня 2007 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки.
У договорі про участь у Фонді фінансування будівництва вартість об`єкта інвестування визначена в гривні, що підтверджує намір позивача отримати кредит у національній грошовій одиниці - гривні.
ОСОБА_1 уважала, що в порушення вимог законодавства було проведено банком операції по видачі кредиту з одночасним переведенням його у гривню та зарахування гривневого еквіваленту на рахунок отримувача в межах одного дня та свідчить про те, що долари США позивач не отримувала і валюта за межі банку не виходила, а отже банком була проведена удавана операція.
Умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків у доларах США та щодо покладення ризиків знецінення національної валюти на позичальника позивач уважає несправедливими й такими, що порушують вимоги пункту 10 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
ОСОБА_1 указувала, що оспорюваний кредитний договір є таким, що вчинений із використанням нечесної підприємницької практики та внаслідок обману, оскільки банк не повідомив її, що в грошовому обігу не може використовуватися готівкова іноземна валюта, окрім того, банк не мав права укладати такий договір, оскільки не має відповідної ліцензії.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що положення оспорюваних договорів узгоджуються з вимогами чинного законодавства, не суперечать інтересам держави й суспільства, відповідають внутрішній волі сторін, а банк під час видачі кредиту діяв на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 лютого 2019 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Указує, що не отримувала кредит у доларах США; не знала на момент укладення договору, що повинна буде повертати кредит у цій валюті; ліцензія ПАТ "Ощадбанк" не надає банку права видавати кредити в іноземній валюті, а висновки судів не ґрунтуються на обставинах справи.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив банку на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Указував, що висновки судів ґрунтуються на всебічно встановлених обставинах справи та прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 вересня 2007 року Головне управління по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк" і ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 717, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 74 370 дол. США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути всю отриману суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12 % річних.
Сторони договору погодили, що сплата процентів за користування кредитом та погашення кредиту буде здійснюватися позичальником рівними частинами - по 248 дол. США, щомісячно до 25 числа платіжного місяця (пункт 1.5 договору).
Відповідно до пункту 1.2 цього договору кредит надається терміном на 25 років із терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 11 вересня 2032 року на фінансування будівництва житла відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва № КНТР-001222/кВ від 09 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 і ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест".
Об`єктом інвестування є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
11 вересня 2007 року між ОСОБА_2 як поручителем і ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 1398, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року в справі № 753/3357/16-ц за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 11 вересня 2007 року № 717 у сумі 54 554,50 доларів США.
У вказаній справі суд установив, що 11 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримала в касі банку готівкою кредит у сумі 74 370 дол. США з позичкового рахунку № НОМЕР_1, який на підставі пункту 1.3 кредитного договору відкритий банком на її ім`я, та конвертувала отриману готівку іноземної валюти в гривню.
У цей же день за дорученням ОСОБА_1 кошти в сумі 375 570,64 грн перераховані банком на рахунок ККУП "Фінансова компанія "Житло-інвест" із призначенням платежу: "Оплата за квартиру АДРЕСА_1 . Згідно договору КНТР-001222 від 09.08.2007".
Після завершення будівництва на даний об`єкт інвестування оформлено свідоцтво про право власності від 27 лютого 2008 року за № 355-С/КІ, згідно з яким квартира АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 .
Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 порушила, у зв`язку з чим 14 серпня 2015 року банк направив їй вимогу про повне погашення кредиту, а поручителю - лист-повідомлення щодо наявної заборгованості. Позичальник та поручитель заборгованість у повному обсязі не погасили.
На час укладення кредитного договору ПАТ "Ощадбанк" діяв на підставі банківської ліцензії від 16 січня 2002 року № 148 та дозволу від 29 квітня 2002 року № 148-2 із додатком до нього, відповідно до яких мав право здійснювати залучення та розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, в тому числі і в іноземній валюті.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.