Постанова
Іменем України
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 325/1951/19
провадження № 61-7876 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Кільджиєв М. М.",
відповідачі: ОСОБА_1, фермерське господарство "Чайка",
треті особи: Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства
"Кільджиєв М. М." на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року у складі судді Васильцової Г. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року фермерське господарство "Кільджиєв М. М."
(далі - ФГ "Кільджиєв М. М.") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1, фермерського господарства "Чайка" (далі - ФГ "Чайка"), треті особи: Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11 січня 2010 року
між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, розміром 7,4499 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2324581400:02:001:0045, строком на 10 років. Указаний договір оренди землі був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДКЗ при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель 09 серпня 2010 ро вчинено запис за № 322440004005073.
Вказувало, що орендована земельна ділянка використовувалася
за цільовим призначенням, жодних претензій з приводу невиконання орендарем умов договору від орендодавця не надходило.
Під час дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 помер і його спадкоємцем став відповідач ОСОБА_1, який 04 липня 2019 року
направив орендарю повідомлення про своє небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, хоча термін дії договору спливає тільки у 2020 році. 10 липня 2019 року ОСОБА_1 у відповідь було направлено лист про намір орендувати земельну ділянку до закінчення строку
дії договору.
03 вересня 2019 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про намір поновлення договору оренди земельної ділянки, яке повернулося 04 жовтня 2019 року з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Заперечень від нового власника проти поновлення договору оренди землі позивач не отримував, однак 26 червня 2019 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ "Чайка".
Позивач вважав цей договір оренди недійсним, оскільки його право оренди ще не закінчилося, а тому договір, укладений між ОСОБА_2
та ФГ "Чайка", не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Крім того, відповідно до положень статті 777
ЦК України, орендар має переважне право на укладення нового договору оренди із орендодавцем.
З урахуванням наведеного, ФГ "Кільджиєв М. М." просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Чайка" 26 червня 2019 року, та визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений
між ФГ "Кільджиєв М. М." та ОСОБА_2 11 січня 2010 року, на умовах оренди, визначених договором оренди вказаної земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ"Чайка" 26 червня 2019 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року позов ФГ "Кільджиєв М. М." задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 7,4501 га, для ведення особистого селянського господарства на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:02:001:0045, укладений
між ОСОБА_1 та ФГ "Чайка" 04 червня 2019 року, зареєстрований
26 червня 2019 року. В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ФГ "Кільджиєв М. М." на відшкодування судових витрат: 960,50 грн із ОСОБА_1 ; 960,50 грн із ФГ"Чайка".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення
та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки
між відповідачами був чинним договір оренди цієї самої земельної ділянки, укладений між позивачем та попереднім власником ОСОБА_2,
який в установленому законом порядку не припинений, не розірваний,
не визнаний недійсним. Такими діями було порушено право позивача користуватися земельною ділянкою, а тому наявні підстави для визнання такого договору недійсним.
Разом з цим, враховуючи факт повідомлення орендодавцем орендаря
про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки
від 11 січня 2010 року, відсутні підстави для його поновлення, визначені положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Районним судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах: від 20 березня 2019 року у справі
№ 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19); від 05 червня 2019 року
у справі № 709/433/17 (провадження № 14-169цс19).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постанвою Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу ФГ "Кільджиєв М. М." залишено без задоволення.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що переважне право позивача
на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки орендодавець завчасно, до закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки, чим здійснив своє волевиявлення.
Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ФГ "Кільджиєв М. М.", посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення,
яким позов ФГ "Кільджиєв М. М." у відповідній частині задовольнити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 325/1951/19 із Приазовського районного суду Запорізької області та надано строк
для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували, що ФГ "Кільджиєв М. М." скористалося своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки у спосіб
та строки, визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі"
та укладеним між сторонами договором. Вказує, що повідомлення
про намір продовжити договір оренди було направлено ОСОБА_1
у вересні 2019 року, а повідомлення орендодавця про своє небажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, яке було надіслано орендарю ще у липні 2019 року, тобто до закінчення строку дії договору
та направлення орендарем вказаного повідомлення, не стосується процедури поновлення договору оренди земельної ділянки, визначеної положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Зазначає, що ОСОБА_1 порушив його переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки уклав договір з іншим орендарем. При цьому умови цього договору є прийнятними
для ФГ "Кільджиєв М. М.".
Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ФГ "Чайка", в якому вказується,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Крім того, у відзиві посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2018 року у справі
№ 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), а також на відповідні судові рішення Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ФГ "Кільджиєв М. М." задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 24 січня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).