Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 703/2200/15-ц
провадження № 61-7289св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Опалинської О. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії.
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, щовін фактично зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1, іншого житла не має. Його колишня дружина - ОСОБА_2, зареєстрована у вищезазначеній квартирі, але не проживає у ній з травня 2012 року, особисті речі у квартирі відсутні.
У 2013 році шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Відповідач має інше житло та з травня 2012 року проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , зняти її з реєстрації за вказаною адресою.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2015 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 об`єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 .
У лютому 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, який має ті ж самі підстави та предмет, що і зусторічна позовна заява, подана у вересні 2015 року.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 лютого 2016 року зазначена зустрічна позовна заява об`єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2
02 червня 2016 року представником ОСОБА_2 подана заява про зміну предмету позову, в якій він просив зобов`язати ОСОБА_1 припинити і утриматись від дій та бездіяльності, що у будь-який спосіб створюють чи можуть створити перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права приватної власності щодо квартири АДРЕСА_1 та усунути наявні перешкоди, у тому числі щодо права вільного доступу до зазначеної квартири.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 позовні вимоги збільшив і просив: стягнути із ОСОБА_2 на його користь витрати на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 3 259,16 грн; зобов`язати відповідача укласти угоди з підприємствами, які надають комунальні послуги.
Зазначені позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з квітня 2014 року до лютого 2017 року ним сплачено 1 335,31 грн за спожитий природній газ (опалення квартири), 168,30 грн за послуги водопостачання, 1 571,87 грн за використану електроенергію, 166,98 грн за послуги вивезення відходів, 2 897,59 грн за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, половину з яких ОСОБА_2 зобов`язана повернути йому як співвласник квартири.
У подальшому ОСОБА_1 позовні вимоги в частині щодо стягнення комунальних послуг та зобов`язання укласти договори неодноразово змінював і в останньому поясненні від 20 листопада 2019 року, яке за своєю суттю є заявою про зміну позовних вимог, просив суд: визнати його особою, що утримувала майно, яке є у спільній частковій власності в повному обсязі на суму 10 544,67 грн; стягнути із ОСОБА_2 на його користь витрати з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 5 272,33 грн; зобов`язати відповідача укласти угоди з підприємствами, які надають комунальні послуги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири, вона має рівне з позивачем право володіння, користування та розпорядження нею, тому не може бути визнана такою, що втратила право користування квартирою, незалежно від тривалості часу відсутності у ній.
Позовна вимога про зняття відповідача з реєстрації є похідною вимогою від первісної, тому задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв`язку з тим, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, а позивачу нарахована плата за користування ним послугами, при цьому відповідач вказаними послугами не користувалась, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат за комунальні послуги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ті обставини, що відповідач була відсутня у квартирі за місцем своєї реєстрації з 2012 року, не свідчать про її відмову від права власності на нерухоме майно та не є підставою для припинення права власності на нього, положення частини другої статті 405 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, які врегульовані нормами статей 319, 321 ЦК України.
Позовна вимога про зняття з реєстрації відповідача є похідною вимогою від первісної, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що зазначена позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат за комунальні послуги.
При цьому апеляційний суд зазначив, що укладення договору ОСОБА_2 з СКП "Комунальник" на послуги по вивезенню відходів, ТОВ "Черкасигаззбут" на послуги з газопостачання, КП "ВодГео" на послуги з постачання та водовідведення, ПАТ "Черкасиенергозбут" на послуги з постачання електричної енергії, стосуються відносин і волевиявлення вказаних осіб, а тому на них не може впливати воля позивача, який не є їх стороною. Крім того, вказані юридичні особи не були залучені до участі у справі, хоча зобов`язання укладення договорів безпосередньо стосується їхніх прав та обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про стягнення витрат з оплати житлово-комунальних послуг, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у силу положень статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 703/2200/15-ц з Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та стягнення витрат з оплати житлово-комунальних послуг призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у суді першої інстанції справа розглядалась суддею, якій неодноразово заявлялись відводи, тому було порушено об`єктивний і неупереджений судовий розгляд.
Суди не надали належної правової оцінки наданим ним доказам щодо оплати ним житлово-комунальних послуг.
Відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1, яка за вказаною адресою фактично там не проживає. Проте суди не врахували, що це не означає, що співвласник не повинен брати участі в утриманні належного йому майна.
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також у касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, так як вони ухвалені згідно із законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2014 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 5-8, т. 1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 62-63, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.