ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/2381/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
представники учасників справи:
позивача - Бабкевич П. П., Богомазова І. О.,
відповідача - не з`явилися,
третіх осіб - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (судді: Тищенко А. І. - головуючий, Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 (суддя Мудрий С. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"
до Львівської обласної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Санаторій "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (Військова частина 1565)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- Адміністрація Державної прикордонної служби України
про визнання незаконним та скасування розпорядження
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" (далі - ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська облдержадміністрація) про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18 "Про надання у постійне користування земельних ділянок" (далі - розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5-18/оскаржуване розпорядження).
1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статей 141, 142, 152, 155 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обґрунтовані порушенням оспорюваним розпорядженням прав позивача з таких підстав.
Згідно з розпорядженням Представника Президента України від 15.12.1992 № 620 зареєстровано положення організації орендарів в смт Моршин Санаторію "Пролісок", а на підставі рішення виконавчого комітету Моршинської селищної ради від 20.07.1993 № 98 Санаторію "Пролісок" видано державний акт на право користування землею серія Б № 040956 від 1993 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів за № 4.
Так, Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" користується безстроково земельною ділянкою державної власності площею 16,65 га, наданою для оздоровчих цілей.
Згодом Орендне підприємство "Санаторій "Пролісок" згідно з розпорядженням голови Стрийської районної державної адміністрації від 27.12.2002 № 768 було перереєстровано у ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок".
Позивач наголошував на дотриманні вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, наданої згідно з державним актом, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.06.2007, від 10.05.2013 і від 21.03.2017.
Водночас, 27.06.2018 Львівською облдержадміністрацією прийнято оскаржуване розпорядження, яким передано у постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 7,7653 га, кадастровий номер 4610700000:01006:0051 (для обслуговування будівель санаторію "Моршин-Прикордонник") та земельну ділянку площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100 (для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів).
Згідно з пунктом 2 оскаржуваного розпорядження припинено ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" право користування зазначеними земельними ділянками.
Позивач акцентує, що як землекористувач він не відмовлявся від права користування земельними ділянками, наданими у 1993 році, отже оспорюваним розпорядження порушується право позивача на користування спірними земельними ділянками, право на які було припинено за відсутності згоди землекористувача, а також право користування свердловинами, розташованими на земельній ділянці, визначеної у розпорядженні як земельна ділянка площею 7,7653 га. Крім того, на другій земельній ділянці (площею 5,2 га, право користування якою припинено позивачеві згідно з оспорюваним розпорядженням), розташовано майно позивача, зокрема, човнова станція, доступ до якої наразі обмежено.
1.3. Львівська облдержадміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні, акцентуючи, що чинним на час перереєстрації Орендного підприємства "Санаторій "Пролісок" (27.12.2002) у ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" визначено, що землі державної власності не можуть перебувати у постійному користуванні господарських товариств, а лише у користуванні підприємств, установ, організацій заснованих на державній і комунальній формі власності. Тобто ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" не може бути постійним користувачем земельних ділянок і незаконно користувався земельними ділянками після набрання чинності новим Земельним кодексом України.
Так, зважаючи на набуття Адміністрацією Державної прикордонної служби України права власності на об`єкт нерухомого майна (санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання. А-7 за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8). керуючись пунктом "а" частини 2 статті 92, пунктом "е" статті 141 Земельного кодексу України, Львівська облдержадміністрація правомірно розпорядилася земельними ділянками, що перебувають у її власності.
1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 28.02.2019 відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Санаторій "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (Військова частина 1565).
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій установили, що до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби передано нерухоме майно - нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7) по вул. Пролісковій, 8, у м. Моршині Львівської області, отже згідно з положеннями частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку у цьому випадку дотримано загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою враховуючи, що позивач перестав користуватись нерухомим майном (спорудою) та таке право перейшло до нового власника, право постійного користування відповідно теж передано на підставі оскаржуваного рішення уповноваженого органу державної влади.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" у касаційній скарзі, поданій на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що у правовідносинах, які виникли, згідно з оскаржуваним розпорядженням Львівської облдержадміністрації у постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України передано дві земельні ділянки (площею 7,7653 га та 5,1030 га) та припинено право користування позивача на зазначені земельні ділянки, незважаючи, що лише на одній земельній ділянці розташована нежитлова будівля санаторного корпусу А-7, віднесена до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 376-р. Водночас, на іншій земельній ділянці (площею 5,1030 га), право позивача на користування якою також припинено спірним розпорядженням розташована нежитлова будівля, яка належить на праві приватної власності позивачеві (ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок").
Заявник касаційної скарги вважає, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16 не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки у цій постанові йдеться про одну земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, а в справі, яка розглядається, наявні дві земельні ділянки та один об`єкт нерухомості, який розташований на одній земельній ділянці та нерухоме майно позивача, розташоване на другій земельній ділянці, право позивача на яку також було припинено.
Так, ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" у касаційній скарзі зауважує на відсутність правових позицій/висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які були б подібними до правовідносин, які виникли між Львівською облдержадміністрацією та ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" у зв`язку із прийняттям оспорюваного розпорядження.
На переконання заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили заяву позивача щодо дослідження та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не дослідили факту розміщення на спірній земельній ділянці площею 5,1030 га нерухомого майна позивача, докази існування якого надано до пояснень позивача від 23.01.2019, від 04.02.2019; суди помилково дійшли висновку, що належна позивачеві на праві власності човнова станція зареєстрована за адресою: м. Моршин, вул. Проліскова, 10 і не розміщена на спірних земельних ділянках і не надали оцінки доказам, наданим позивачем, що зміна адреси човнової станції зафіксована у розпорядженні голови Стрийської районної державної адміністрації від 12.12.2006 № 913; не надали оцінки суди і доводам позивача про особливості правового регулювання у 1993 році порядку отримання земель у постійне користування, а також доводи, що акт приймання-передачі від 27.06.2017, на який посилалися суди не підтверджує факт існування цілісного майнового комплексу.
3.2. У поясненнях на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити судові рішення без змін вказуючи, що у зв`язку із набуттям Адміністрацією права власності на нерухоме майно, розташоване у м. Моршині по вул. Пролісковій, 8, суди дійшли правильного висновку про принцип слідування земельної ділянки за об`єктом нерухомості у цьому випадку, що підтверджується також правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.01.2020 у справі № 204/9373/14-ц, від 20.11.2019 у справі № 307/3902/14-ц, від 27.11.2019 у справі № 461/2328/16-ц, а також Верховного Суду України, викладеними у постановах від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, від13.04.2016 у справі № 6-253цс16.
3.3. Львівська облдержадміністрація у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, наголошуючи, що чинним на час перереєстрації орендного підприємства у товариство з обмеженою відповідальністю законодавством визначено, що землі державної власності не можуть перебувати у постійному користуванні господарських товариств, а лише у користуванні підприємств, установ, організацій заснованих на державній чи комунальній формі власності, тобто ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" не може бути постійним користувачем земельних ділянок.
3.4. Санаторій "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (Військова частина 1565) у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти її задоволення, просить залишити судові рішення у справі без змін, акцентуючи на недоведеності та необґрунтованості доводів скаржника та повному і всебічному розгляду справи судами.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що Львівською облдержадміністрацією 27.06.2018 видано розпорядження № 639/0/5/18 "Про надання в постійне користування земельних ділянок".
Так, згідно з пунктом 1 цього розпорядження затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості):
1.1. площею 7,7653 га (кадастровий номер - 4610700000:01:006:0051, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (для обслуговування будівель санаторію "Моршин-Прикордонник");
1.2 площею 5,1030 (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.
Згідно з пунктом 2 розпорядження № 639/0/5/18 припинено ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" право користування земельними ділянками, зазначеними у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження.
Надано Адміністрації Державної прикордонної служби України у постійне користування земельні ділянки, зазначені у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження (пункт 3 розпорядження).
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5-18, з посиланням на положення статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статей 141, 142, 152, 155 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації", у зв`язку із порушенням прав позивача на користування земельними ділянками наданими згідно з державним актом на право користування землею серія Б № 040956 від 1993 року за відсутності згоди землекористувача на припинення його права, а також з огляду на розташування на земельній ділянці (площею 5,2 га) нерухомого майна позивача, зокрема, човнової станції, доступ до якої наразі обмежено.
4.4. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- розпорядженням представника Президента України від 15.12.1992 № 620 зареєстровано Положення організації орендарів в смт. Моршин, зокрема, Санаторію "Пролісок";
- рішенням Стрийської міської ради народних депутатів виконавчого комітету 20.02.1992 № 122 "Про реєстрацію статутів установ курорту Моршин" зареєстровано статут колективного орендного підприємства "Пролісок", в якому зазначено Орендне підприємство Санаторій "Пролісок";
- рішенням виконавчого комітету Моршинської селищної ради народних депутатів Львівської області від 20.07.1993 № 98 видано державні акти на право користування землею, зокрема Санаторію "Пролісок", площею 16,65 га. На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Моршинської селищної ради видано Санаторію для дітей з батьками "Пролісок" державний акт Б № 040956 від 1993 року на право користування 16,65 га землі для оздоровчих цілей;
- 20.02.2002 укладено установчий договір з метою створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", відповідно до пункту 1.3. якого товариство є правонаступником майнових та інших прав і обов`язків Орендного підприємства "Санаторій "Пролісок".
4.5. Суди також установили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі № 5015/2805/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2017, визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області; витребувано із незаконного володіння ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначене нерухоме майно.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України "Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби" від 07.06.2017 № 376-р нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7) (реєстраційний номер 405479646107) по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршині Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлова будівлю - санаторний корпус (літера А-7), об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 405479646107) за адресою: Львівська область, м. Моршин, вулиця Проліскова, 8 зареєстровано за Адміністрацією Державної прикордонної служби України", форма власності: державна, підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі серія та номер: б/н, виданий 27.06.2017, видавник: Державна прикордонна служба України, розпорядження, серія та номер: 376-р, виданий 07.06.2017, видавник: Кабінет Міністрів України.
4.6. За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Суди попередніх інстанцій з посиланням на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, згідно з якими закріплено принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", установивши обставини набуття Адміністрацією Державної прикордонної служби України права власності на нерухоме майно (санаторний корпус А-7).
Отже, суди дійшли висновку, що загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою дотриманий, враховуючи, що позивач (ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок") перестав користуватись нерухомим майном і таке право перейшло до нового власника (Адміністрації Державної прикордонної служби України), право постійного користування правомірно передано на підставі рішення уповноваженого органу державної влади Адміністрації Державної прикордонної служби України.
4.7. Водночас, згідно з преамбулою Закону України "Про місцеві державні адміністрації" відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (стаття 1 цього Закону).
За змістом статті 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.