ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 5011-51/9887-2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 (судді: Мальченко А. О. - головуючий, Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.), у справі
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства внутрішніх справ України, 2) Державного спеціального проектного інституту Міністерства внутрішніх справ України
до Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1"
про розірвання договору та стягнення 14 400 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) та Державного спеціального проектного інституту Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДСПІ МВС України) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (далі - ПрАТ "Київміськбуд-1") про розірвання договору № 30/12 від 20.12.2009, укладеного між ДСПІ МВС України та ПрАТ "Київміськбуд-1" (далі - договір № 30/12) та стягнення 14 400 000,00 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 5011-51/9887-2012 розірвано договір № 30/12 від 20.12.2009, укладений між ДСПІ МВС України та ПрАТ "Київміськбуд-1"; стягнуто з відповідача, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, на користь позивача 2 14 400 000,00 грн, стягнуто з відповідача, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в дохід Державного бюджету України 65 453,00 грн.
1.3. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що за умовами договору № 30/12 відповідач зобов`язаний був виготовити (побудувати) та передати ДСПІ МВС України нерухоме майно (адміністративну будівлю), розташоване за адресою АДРЕСА_1 не пізніше 20.09.2010. Суд установив, що адміністративна будівля станом на момент розгляду спору не побудована, майно ДСПІ МВС України не передано. За таких обставин, суд, посилаючись на положення статті 651 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що відповідач істотно порушив умови договору від 30.12.2009 № 30/12, у зв`язку з чим вимоги прокурора про його розірвання визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, місцевий господарський суд установив, що на виконання договору ДСПІ МВС України перерахувало відповідачеві 14 400 000,00 грн. Оскільки зазначені кошти ПрАТ "Київміськбуд-1" отримав на підставі договору № 30/12, щодо якого суд дійшов висновку про розірвання, тобто відпала підстава, на якій були отримані зазначені грошові кошти, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ДСПІ МВС України 14 400 000,00 грн в порядку, передбаченому статтею 1212 Цивільного кодексу України.
1.4. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду 30.12.2019 з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2013, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 скасувати, відмовити у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави.
1.5. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду, ОСОБА_1 зазначив, що вступив у спірні правовідносини 16.09.2016 після укладення між ним та ДСПІ МВС України договору про відступлення права вимоги (цесії) за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі - договір відступлення від 16.09.2016). Стверджуючи, що спірне рішення місцевого суду порушує його права, ОСОБА_1 просив його скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
1.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 клопотання Першого заступника прокурора м. Києва, ДСПІ МВС України та ПрАТ "Київміськбуд-1" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі №5011-51/9887-2012 задоволено; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №5011-51/9887-2012 закрито.
1.7. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не був учасником судового провадження та не був учасником спірних правовідносин, а тому місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення 13.03.2013 не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 . Скаржник вступив у спірні правовідносини лише 16.09.2016 після укладення між ним та ДСПІ МВС України договору про відступлення права вимоги. Отже, в оскаржуваному рішенні не надавалася правова оцінка правам та обов`язкам скаржника, а також правовідносинам зі сторонами у справі, а була надана лише оцінка доказам у справі.
2. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
2.1. Не погодившись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020, передати справу для продовження розгляду.
2.2. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_1 стверджує, що суд апеляційної інстанції не з`ясував усі обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, а тому дійшов помилкових висновків про закриття апеляційного провадження.
2.3. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура міста Києва зазначає, що викладені скаржником у касаційній скарзі доводи є безпідставними та необґрунтованими, касаційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін. Зазначає, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі лише тоді, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.
2.4. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Київміськбуд-1" зазначає. Що скаржник ОСОБА_1 не був ані учасником судового процесу під час розгляду справи, ані учасником спірних правовідносин, а тому місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення 13.03.2013 не вирішувалось питання щодо його прав та обов`язків. Просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 - без змін.
3. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
3.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я. від 06.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 і вирішено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 5011-51/9887-2012 у порядку письмового провадження.
3.2. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 5011-51/9887-2012 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
3.3. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
3.4. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого суду на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України).
3.6. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Водночас право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
Держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
3.7. Стаття 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у передбачених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційний перегляд судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, у цьому випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.