ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 921/637/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 (судді: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020 (суддя Шумський І. П.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни
до уповноваженої особи Тернопільської міської ради Остапчук Вікторії Олександрівни
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зобов`язання відповідача підписати додаткову угоду до договору оренди землі,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У жовтні 2019 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Шкарупа Світлана Павлівна звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до уповноваженої особи Тернопільської міської ради Остапчук Вікторії Олександрівни про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 31.07.2009 і зобов`язання відповідача підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009.
В обґрунтування позову ФОП Шкарупа С. П. послалася, зокрема, на положення статті частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; акцентувала, що є користувачем земельної ділянки комунальної власності на підставі договору оренди землі від 31.07.2009, укладеного з Тернопільською міською радою; після закінчення терміну дії цього договору позивачка продовжувала користуватися земельною ділянкою, належно сплачувала орендну плату і міська рада впродовж місяця після закінчення строку дії договору оренди не приймала рішення про відмову у поновленні договору оренди; спірна земельна ділянка передавалася в оренду для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торговельно-побутового призначення; на зазначеній земельній ділянці було збудовано та введено в експлуатацію об`єкт торгівлі "Христя". ФОП Шкарупа С. П. зверталася до Тернопільської міської ради з листом-пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення зазначеного договору оренди землі та долучала проєкт відповідної додаткової угоди. Однак, уповноважена особа Тернопільської міської ради Остапчук В. О. відмовилася підписати додаткову угоду до договору оренди землі, що і стало підставою для звернення з цим позовом.
Водночас у позовній заяві позивачка, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 819/1003/18, наголосила, що цей спір належить до юрисдикції господарських судів.
1.2. Від відповідача відзив на позов до суду не надходив.
1.3. У письмовій інформації Тернопільська міська рада зазначала, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено між Тернопільською міською радою та ФОП Шкарупою С. П., тобто стороною договору виступає саме Тернопільська міська рада, а не Остапчук В. О., отже відповідачем у справі повинна бути саме Тернопільська міська рада. Рада також наголосила, що Остапчук В. О. перебуває у відпустці по вагітності та пологах із 29.07.2019.
1.4. У письмових поясненнях Тернопільська міська рада навела перелік судових рішень за участю ФОП Шкарупи С .П. і просила їх урахувати під час вирішення спору та відмовити у задоволенні позовних вимог.
1.5. У відповіді на пояснення ФОП Шкарупа С. П. зазначила про необґрунтованість пояснень міської ради; зауважила про ненадіслання відповідачем на її адресу відзиву на позов, наслідком чого, на думку позивачки, є розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020 у позові відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що строк дії договору оренди землі від 31.07.2009 закінчився 30.04.2014; позивачка не зверталася до орендаря - Тернопільської міської ради у встановленому порядку та у строк, визначений договором оренди та Законом України "Про оренду землі", із повідомленням (заявою) про намір скористатися переважним правом на поновлення спірного договору на новий строк, проєкт відповідної додаткової угоди не надсилала; згідно з рішенням Тернопільської міської ради від 28.11.2014 № 6/53/152 припинено ФОП Шкарупі С. П. право користування орендованою земельною ділянкою площею 0,0250 га, кадастровий номер 6110100000:08:014:0024, та зобов`язано підприємця в 20-денний термін із дня прийняття рішення повернути земельну ділянку; це рішення ради є чинним і недійсним у судовому порядку не визнавалося; згідно з рішеннями Тернопільської міської ради від 19.11.2014 № 1185, від 04.03.2015 № 200, від 07.07.2016 № 579 зобов`язано постійно діючу робочу групу провести демонтаж, зокрема, тимчасової споруди "Христя", розташованої по вул. Протасевича у м. Тернополі, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП Шкарупа С. П. Суд також зазначив, що додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009, згідно з якою би продовжувався строк його дії, сторони не уклали. Під час вирішення спору суд урахував обставини, установлені господарськими судами в інших справах, зокрема № 921/102/15-г/7, № 921/225/16-г/13, № 921/716/16-г/17, № 921/414/16-г/4, № 921/231/17-г/17, № 921/653/17-г/4, № 921/266/18, які набрали законної сили.
Поза тим, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про зобов`язання уповноваженої особи Тернопільської міської ради Остапчук В. О. підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 не може бути задоволена судом в силу дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування; матеріалами справи не підтверджено наявність зареєстрованого за ФОП Шкарупою С. П. нерухомого майна на раніше орендованій згідно зі спірним договором земельній ділянці; у справах № 921/225/16-г/13 і № 921/231/17-г/17 було досліджено та встановлено обставини відсутності підстав для задоволення позову про визнання та оформлення права власності на зупинку громадського транспорту "вул. Протасевича" у м. Тернополі, яка розташована на земельній ділянці, що є об`єктом спірного договору, тому, за висновком місцевого господарського суду, відмова у визнанні укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 31.07.2009, не потягне за собою втручання у право власності позивачки.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020 скасовано. Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; справу повернуто до Господарського суду Тернопільської області.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що уповноважена особа Тернопільської міської ради Остапчук В. О. не може виступати стороною у господарському судочинстві, оскільки така особа є посадовою особою органу місцевого самоврядування - Тернопільської міської ради, діє від імені ради і позов поданий до неї, як посадової особи.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. ФОП Шкарупа С. П., не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.01.2020, а справу направити на новий розгляд.
ФОП Шкарупа С. П. зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 819/1003/18, а саме щодо визначення юрисдикції цього спору. ФОП Шкарупа С. П. вважає, що суди попередніх інстанції неправильно застосували частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; не дослідили доказів у справі, зокрема повідомлення управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 05.10.2018 № 40-01019-1.21/18235-18, від 18.05.2018 № 40-1019-1.21/860-18, акт готовності об`єкта до експлуатації від 22.02.2011 № 588, сертифікат відповідності від 03.03.2011 № ТП 000553, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Водночас ФОП Шкарупа С. П. звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц стосовно того, що державній реєстрації підлягає право власності лише на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку; визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, не передбачено.
3.2. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Шкарупи С. П. зі здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 18.08.2020; визначено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.08.2020; витребувано із Господарського суду Тернопільської області справу № 921/637/19.
Згідно з інформацією автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" справа № 921/637/19 надійшла до Верховного Суду 10.08.2020; водночас ухвалу від 07.07.2020 вручено відповідачеві 15.07.2020, а позивачці - 19.07.2020.
Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.
Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
З урахуванням викладеного, справу розглянуто за відсутності відзиву відповідача на касаційну скаргу, повідомленого належним чином про відкриття касаційного провадження зі здійсненням розгляду справи у судовому засіданні із визначенням строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.3. Як свідчать матеріали справи, суд апеляційної інстанції згідно з постановою від 07.05.2020 (яка є предметом касаційного оскарження) скасував рішення місцевого господарського суду про відмову у позові та закрив провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю цього спору господарському суду.
4.4. Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду та вважає, що цей спір слід вирішувати в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
4.5. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.