ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17438/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Енд Проперті Менеджмент Компані"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 (колегія суддів: Хрипун О. О., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 (суддя Грєхова О. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Енд Проперті Менеджмент Компані"
до Фонду державного майна України
про визнання рецензії на звіт про оцінку права вимоги протиправною, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн енд проперті менеджмент компані" (далі - ТОВ "Констракшн енд проперті менеджмент компані") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України, в якому просило визнати протиправною Рецензію на звіт про оцінку права вимоги зобов`язання, внаслідок здійснення кредитної операції ТОВ "Регіональна енергетична компанія 1" № 414 від 25.02.2011, що належить ПАТ "Український професійний банк" (код рецензії 99-16-0543) від 09.11.2019, складену рецензентом, що працює у штаті Фонду державного майна України Моругою Тетяною Василівною; зобов`язати Фонд державного майна України виключити з Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності інформацію про результати рецензування, яка внесена до Державного реєстру на підставі Рецензії на звіт про оцінку права вимоги зобов`язання, внаслідок здійснення кредитної операції ТОВ "Регіональна енергетична компанія 1" № 414 від 25.02.2011, що належить ПАТ "Український професійний банк" (код рецензії 99-16-0543) від 09.11.2016, складної рецензентом Моругою Тетяною Василівною, що працює у штаті Фонду державного майна України.
1.2. Позивачем у позовній заяві зазначалося, що сам факт наявності рецензії на звіт про оцінку майна, що класифікується за ознакою абзацу 5 пункту 67 Національного стандарту № 1: "звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний", призводить до обмеження господарської діяльності (професійної оціночної діяльності) позивача як суб`єкта оціночної діяльності. Вважає, що рецензія на звіт, складена з істотним порушенням вимог законодавства про оцінку майна, а тому Фонд державного майна України зобов`язаний вилучити її з реєстру рецензій.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі №910/17438/19, відмовлено ТОВ "Констракшн енд проперті менеджмент компані" у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України. Позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику.
2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що Рецензія на Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає критичний висновок щодо повноти та правильності виконання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання Звіту про оцінку майна. Встановлена правова природа Рецензії на звіт про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Означений спір про визнання недійсним рецензії на звіт про оцінку майна та застосування відповідних наслідків не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства, що узгоджується із правовою позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019, ТОВ "Констракшн енд проперті менеджмент компані" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
3.2. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, у якій викладено правову позицію, на яку послався суд в оскаржуваній ухвалі, не може бути застосована до спірних правовідносин у цій справі. У справі № 914/881/17 судами розглядався спір про визнання недійсним звіту про оцінку майна, правові висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються виключно правової природи звіту про оцінку майна, а не рецензії на звіт. Скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що рецензія на звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, оскільки рецензія на звіт про оцінку майна є офіційним документом, який зумовлює передбачені законодавством правові наслідки для суб`єкта оціночної діяльності. Скаржник зазначає, що, відмовивши у розгляді спору, суди порушили його права, передбачені статтями 8, 124 Конституції України, частиною 1 статті 2, частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/17438/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
4.2. Переглянувши оскаржувану у справі ухвалу та постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
4.3. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про:
- визнання Рецензії на звіт про оцінку права вимоги, складеної рецензентом Фонду державного майна України, протиправною;
- зобов`язання Фонду державного майна України виключити з Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності інформацію про результати рецензування, яка внесена до Державного реєстру на підставі оскарженої Рецензії на Звіт про оцінку права вимоги.
4.4. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з положеннями частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів до господарського суду має право звернутися будь-яка юридична чи фізична особа, державний орган чи орган місцевого самоврядування, якщо відповідна справа віднесена до юрисдикції господарського суду.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності (пункт 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
4.5. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
4.6. Як свідчить аналіз положень статті 5, пункту 4 частини 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає та зазначає у своїй позовній заяві позивач.
За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням зазначених правових норм, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес і спосіб його захисту.
4.7. Водночас на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, чи дає такий спосіб змогу забезпечити реальне та ефективне поновлення у порушених правах.
У з`ясуванні наведеного і полягає завдання судового розгляду, тому Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості в будь-якій формі відмовити у прийнятті до розгляду позовної заяви, в якій, на думку судді, позовні вимоги сформульовано неправильно.
4.8. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі № 908/1568/18 (пункт 15).