Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 755/3072/19
провадження № 51-2092км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Руденко О.П.,
захисника Барицького П.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
представників потерпілого Чекмана М.П., Щудли А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Барицького П.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018100040011867, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у
АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада
2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 28 грудня 2018 року приблизно о 07:00, приїхав за адресою
АДРЕСА_1 та зайшов до даної квартири, де між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт.
В подальшому на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_1 у ОСОБА_2, виник злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1, реалізуючи який ОСОБА_2 дістав пневматичний пістолет "Gamo" НОМЕР_1, споряджений магазином з балоном та набоями, який заздалегідь приніс із собою і здійснив два постріли по потерпілому ОСОБА_1 в обличчя та тіло, спричинивши останньому тілесне ушкодження, що за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад
6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я) та тілесне ушкодження, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм втрати органу чи його функції).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 змінено. Постановлено виключити з мотивувальної частини вироку посилання на докази винуватості ОСОБА_2, що містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_3 від 28 грудня 2018 року та відеозаписі слідчого експерименту від 29 грудня 2018 року за участю
ОСОБА_2 .
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку районного суду і ухвали суду апеляційної інстанції та про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що суд першої інстанції в основу вироку поклав недопустимі докази, оскільки всі письмові докази є недопустимими на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України у зв`язку з тим, що відкриття матеріалів кримінального провадження відбулося з порушенням ч. 9
ст. 290 КПК України.
Також вказує на те, що суд першої інстанції порушив загальні засади призначення ОСОБА_2 покарання, внаслідок чого визначив останньому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи, даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на думку захисника, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання.
Також стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам його апеляційної скарги, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам його касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисник Щудла А.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник Барицький П.В. в інтересах засудженого
ОСОБА_2 виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор, потерпілий, його представники заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, прокурора, потерпілого, його представників, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог закону судами першої та апеляційної інстанції було дотримано в повному обсязі.
Разом з цим, відповідно до статті 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо та не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, а згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
Вказаних вимог закону при ухваленні рішення судом першої інстанції було дотримано.
Висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував проаналізувавши показання потерпілого, свідків, які були допитані в судовому засіданні та безпосередньо дослідивши докази у провадженні, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
Стаття 86 КПК України встановлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Дотримуючись вказаних вимог закону, судом досліджено письмові доказами, яким надано належну оцінку.
Таким чином, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
У вироку суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, досліджених та оцінених із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності за винятком тих доказів, які апеляційним судом було визнано недопустимими та виключено з рішення суду першої інстанції.