Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 р.
м. Київ
Справа №372/3192/18
Провадження № 51-1052 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Слинька С. С.,
секретаря
судового засідання Волевач О. В.,
за участю:
прокурора Зленка О. В.,
представників потерпілого ОСОБА_3, Базика О. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стельниковича С. А. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110230000820, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Українка Обухівського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватими і засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :
- 2 075 грн на відшкодування матеріальної шкоди,
- 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди,
-6 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову та відшкодування витрат на правову допомогу змінено.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн та 15 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
В решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 серпня 2018 року приблизно о 19.00 год., перебуваючи на ігровому майданчику, розташованому біля будинку № 7 по вул. Миру в м. Обухів Київської області, умисно наніс малолітньому ОСОБА_2 по одному удару правою ногою в ліву ногу та долонею правої руки по голові потерпілого, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Стельникович С. А. стверджує про незаконність ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1, яку просить змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в межах, визначених місцевим судом. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив вирок місцевого суду, збільшивши розмір витрат на правову допомогу, оскільки представником потерпілого не було надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, що ставить під сумнів обґрунтованість понесених витрат. Також захисник вказує, що цивільним позивачем не надано письмових доказів заподіяння потерпілому моральної шкоди. Заперечує позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування потерпілого та правильність стягнення коштів, затрачених на придбання окулярів за вісім місяців до вчинення злочину.
На касаційну скаргу захисника Стельниковича С. А. представником потерпілого адвокатом Базиком О. П. подано заперечення в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Зленко О. В. вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив залишити її без з задоволення.
Представники потерпілого ОСОБА_3., Базик О. П. заперечили проти задоволення касаційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник просить змінити рішення суду апеляційної інстанції лише в частині цивільного позову про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому, та витрат на правову допомогу.
За таких обставин суд касаційної інстанції не перевіряє доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, правильність застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого, призначеного йому покарання.
Як вбачається з судових рішень, місцевим судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на лікування потерпілого, оскільки представником потерпілого не надано жодних даних про те, що медичні препарати були призначені лікарем для лікування малолітнього потерпілого ОСОБА_2, що він за характером захворювання потребував застосування саме цих препаратів, та що вони були використані для його лікування.
Оскільки судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на лікування потерпілого, то судом касаційної інстанції також не перевіряються доводи захисника про необґрунтованість цивільного позову в цій частині.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З судових рішень вбачається і це не заперечується в касаційній скарзі, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 були пошкоджені окуляри потерпілого ОСОБА_2, які йому були куплені за вісім місяців до вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 своїми злочинними діями заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, розмір якої підтверджений відповідними доказами, суд правильно ухвалив рішення про відшкодування матеріальної шкоди в цій частині.
Посилання сторони захисту на неправильність вирішення апеляційним судом цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 є безпідставними.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.