Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 521/20864/17
провадження № 61-7374св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеська міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .
З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_3, яка була рідною сестроюйого батька ОСОБА_4, він звернувся до Шостої Одеської державної нотаріальної контори з відповідною заявою. 23 жовтня 2017 року нотаріальна контора повідомила його про необхідність підтвердження факту родинних стосунків з ОСОБА_3 та надання відповідних документів.
Згідно з домовою книгою по будинку АДРЕСА_2, у зазначеному будинку певний період часу проживав він разом з
ОСОБА_4 , 1930 року народження, ОСОБА_5, 1926 року народження, ОСОБА_6, 1890 року народження, ОСОБА_3,
1937 року народження, ОСОБА_7, 1906 року народження. Відповідно до розписки від 14 березня 1968 року ОСОБА_3 у присутності свідків, купила у ОСОБА_8 тимчасову будову за адресою:
АДРЕСА_3 . Згодом, за допомогою його батька ОСОБА_4, за зазначеною адресою було збудовано більш капітальну споруду, в якій ОСОБА_3 мешкала до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував на те, що він підтримував родинні відносини з ОСОБА_3, однак з огляду на усамітнений спосіб її життя, не прийняття нею сучасних засобів зв`язку, бачився з нею нечасто, в основному на свята. У період, починаючи з січня
2013 року по теперішній час, у зв`язку з тяжким станом здоров`я та перенесенням медичної операції його дружиною, її важким і довготривалим післяопераційним реабілітаційним періодом, він не мав змоги навідувати ОСОБА_3, а тому про її смерть дізнався лише навесні 2017 року, коли прийшов її провідати.
Посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом після смерті
ОСОБА_3 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3, 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити, що ОСОБА_3 є його рідною тіткою, та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, тривалістю шість місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_1, а він її рідним племінником.
Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_3 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем достовірно доведено факт існування родинних відносин між ним та померлою
ОСОБА_3 , як племінника та тітки. Урахувавши наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини у зв`язку з хворобою дружини позивача, її довготривалим післяопераційним реабілітаційним періодом, суд дійшов висновку про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 27 грудня 2016 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори
Бевзу О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, зокрема на квартиру
АДРЕСА_1 . 20вересня 2017 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеноїквартири. Таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 існує спір щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та строку для прийняття спадщини, а тому
ОСОБА_10 повинен був бути залучений до участі у справі як відповідач. Суд першої інстанції не перевірив всі обставини відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3, не встановив коло всіх спадкоємців та не залучив їх до участі у справі, не звернув увагу, що Одеська міська рада не є належним відповідачем у справі, внаслідок чого ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 просив скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що початково позов було подано до Шостої Одеської державної нотаріальної контори, яка в своїх запереченнях вказала на неможливість визначення її як відповідача, після чого ним було уточнено позовні вимоги та відповідачем визначено Одеську міську раду. Ураховуючи, що нотаріальна контора, ані в запереченнях поданих до суду, ані в повідомленні від 23 жовтня 2017 року
№ 3747/02-14, в яких йому було роз`яснено про необхідність встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_3, не вказала про видачу
ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину за законом після її смерті, апеляційний суд не мав обгрунтованих сумнівів у його добросовісності при визначенні кола учасників справи. Також апеляційний суд у порушення норм процесуального права надав оцінку новому доказу - свідоцтву про право на спадщину за законом, виданому на ім`я ОСОБА_10, яке було надано лише на стадії апеляційного провадження. Апеляційний суд не надав належної оцінки його доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин, який підлягав розгляду у позовному провадженні, та у порушення статей 264, 265 ЦПК України не навів обґрунтувань щодо помилковості встановлення зазначеного факту судом першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.