Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 715/313/18
провадження № 61-2387св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 травня
2018 року у складі судді Цуренка В. А. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2018 року у складі колегії суддів:
Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 23 квітня 2012 року між ним та його сином ОСОБА_2 було укладено декілька договорів дарування:
- житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 523;
- земельної ділянки площею 0,1869 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086400:01:001:0072, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 525;
- земельної ділянки, загальною площею 0,4540 га, у межах згідно з планом, яка складається із: земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,1023 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0073, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0,3517 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0074, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 528.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року його позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку від 23 квітня 2012 року, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за
№ 523.
Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 лютого 2018 року № 113934967, він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 квітня 2012 року серії НОМЕР_3, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 29 березня 2012 року № 13, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 36449619
від 19 квітня 2012 року.
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06 лютого 2018 року № 112934574, № 112934849, № 112933498, відомості про реєстрацію права власності на земельні ділянки, кадастрові номери 7321086400:01:001:0072, 7321086400:01:001:0073, 7321086400:01:001:0074, відсутні.
Посилаючись на те, що договори дарування земельних ділянок, як і договір дарування житлового будинку, укладені 23 квітня 2012 року між ним та відповідачем унаслідок помилки, оскільки він погоджувався на передачу нерухомого майна у власність відповідача за умови здійснення ним довічно його догляду та утримання, позивач просив визнати недійсними:
- договір дарування земельної ділянки площею 0,1869 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086400:01:001:0072, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, укладений 23 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 525;
- договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,4540 га, у межах згідно з планом, яка складається із: земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,1023 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0073, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0,3517 га, у межах згідно з планом,кадастровий номер 7321086400:01:001:0074, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, укладений 23 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 528.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 травня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1869 га, у межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086400:01:001:0072, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, укладений 23 квітня
2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрований у реєстрі за № 525.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що він є особою похилого віку, у зв`язку з чим потребує догляду та сторонньої допомоги, на момент укладення оспорюваних договорів дарування його волевиявлення не було спрямоване на безоплатне та безумовне відчуження належного йому нерухомого майна на користь сина. Після укладення 23 квітня 2012 року договорів дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, на якій він розташований, позивач періодично користувався спірним майном, яке є його єдиним житлом, що свідчить про допущення ним помилки щодо природи оспорюваних правочинів, прав та обов`язків сторін. Зазначене підтверджується і постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року, якою встановлено преюдиційні при вирішенні даної справи обставини, вчинення ОСОБА_1 договору дарування житлового будинку від 23 квітня 2012 року на користь сина ОСОБА_2 унаслідок помилки. З огляду на, що суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею0,1869 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0072, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.
Оскільки ОСОБА_1 має на праві власності інші земельні ділянки, загальною площею 1,09 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у селі Стерче Глибоцького району Чернівецької області, суд виходив з того, що вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, загальною площею 0,4540 га, яка складається із земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,1023 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0073, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0,3517 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0074, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, задоволенню не підлягають.
Ураховуючи, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 06 березня 2016 року, коли відповідач вигнав його з будинку, суд першої інстанції вважав, що строк позовної давності для звернення позивачем до суду із зазначеним позовом не пропущено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій він просив скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2018 року у частині задоволених позовних вимог
ОСОБА_1 та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,1869 га, кадастровий номер 7321086400:01:001:0072, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у селі Стерче Стерченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, укладеного 23 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., зареєстрованого у реєстрі за № 525, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахував, що укладенню оспорюваного договору передувало роз`яснення приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М. позивачу змісту правочину та його правових наслідків, а також зачитування його тексту сторонам, з наданням їм можливості особисто ознайомитися зі змістом договору. Сам по собі похилий вік дарувальника не може бути належним обгрунтуванням та підтвердженням того, що він при укладенні оспорюваної угоди помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків сторін. Не є обгрунтованим і посилання судів попередніх інстанцій на відсутність у
ОСОБА_1 іншої земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки на момент укладення договору дарування земельної ділянки позивач мав право на 1/2 частину земельної ділянки такого ж цільового призначення у іншому населеному пункті - у селі Тереблече Глибоцького району Чернівецької області. При вирішенні спору суди посилалися на обставини встановлені у постанові Апеляційного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2018 року, не звернувши увагу на те, що її дію зупинено ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року.
Суди необгрунтовано залишили без задоволення його заяву про застосування позовної давності та дійшли помилкового висновку про те, що про порушення своїх прав унаслідок вчинення оспорюваного правочину, ОСОБА_1 дізнався лише 06 березня 2016 року, оскільки після укладення договору дарування він не надавав матеріальної допомоги позивачеві і не здійснював за ним догляду, а тому про порушення його прав унаслідок допущеної ним помилки щодо правової природи оспорюваного правочину, позивач мав можливість дізнатися значно раніше.
Зауважив, що розгляд справи апеляційним проведено у складі колегії суддів, до якої ввійшли судді Литвинюк І. М. та Яремко В. В., які також брали участь у вирішенні справи про визнання недійсним укладеного між сторонами договору дарування житлового будинку від 23 квітня 2012 року, однак не заявили самовідвід з метою усунення сумнів у їх неупередженості.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду першої інстанції у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу