Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 629/2464/19
провадження № 61-19655св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 12 серпня 2000 року перебували у шлюбі, який рішенням суду від 26 лютого 2016 року розірвано, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу місце проживання, на той час неповнолітнього сина, визначено разом з матір`ю, на сьогоднішній день син повнолітній і зареєстрований за місцем навчання. Позивач, на підставі договору міни квартири від 08 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т. В., є власником квартири у якій відповідач зареєстрована, але не проживає з травня 2016 року, комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла, її речі у квартирі відсутні. Остання проживає за іншою адресою та знятися з реєстраційного обліку самостійно не бажає. Факт непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації підтверджується актом про непроживання.
Таким чином, просив позбавити відповідача, права користування квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття її з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 липня 2019 року позов задоволено; усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування власністю, шляхом позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не проживає за місцем реєстрації понад один рік без поважних причин, а тому втратила право на користування жилим приміщенням.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що акт на який посилався відповідач, як на підставу своїх позовних вимог, балансоутримувачем будинку не підписаний, а складений мешканцями квартир НОМЕР_1 , НОМЕР_3, НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_2 ,належність підписів особам, від яких підписано цей акт не підтверджено, особи, що підписали акт у якості свідків не допитані. Тому апеляційний суд зазначений акт не визнав належним та допустимим доказом обставин, на які посилається позивач.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопада 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, відповідач після розірвання шлюбу добровільно забрала речі та в квартирі не проживає, а лише приходить до квартири тоді коли приїздить син для спілкування з ним та приготування їжі. Позивач не погоджується з позицією апеляційного суду про неналежність доказу, адже акт містить інформацію про те, що відповідач не проживає у квартирі.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2019 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому відповідач зазначає, що рішення апеляційного суду є законним, а касаційна скарга задоволенню не підлягає. Посилається на презумпцію спільності майна подружжя, на що суд першої інстанції уваги не звернув та вважав доведеним те, що власником квартири є позивач.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 січня 2006 року Лозівського бюро технічної інвентаризації.
У вказаній квартирі зареєстровані позивач та відповідач, що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 24 травня 2019 року.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідач постійно проживала у квартирі позивача, у встановленому законом порядку вселилася туди як член сім`ї, набула права користування житловим приміщенням та зареєструвала своє місце проживання за згодою власника квартири.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 150 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.