Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 760/21223/17-ц
провадження № 61-35929св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка зверталася з апеляційною скаргою - заступник прокурора м. Києва Репецький Сергій Васильович в інтересах держави в особі Київської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Соколової В. В., Чобіток А. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що будучи власником земельних ділянок на АДРЕСА_1, передав їх відповідачу та забезпечив фінансування на них будівництва житлового будинку на підставі всіх необхідних дозвільних документів на проведення будівельних робіт. Скасування після фактичного завершення будівництва у червні 2017 Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю в м. Києві реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 02 березня 2017 року № КВ 083170610440 (Д1) виключає можливість отримання ним акту готовності об`єкта до експлуатації та сертифікату про готовність об`єкта будівництва до експлуатації.
Таким чином, з урахуванням змінених позовних вимог просив визнати за ним право власності на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площею 22 091,2 кв. м, площа місць загального користування 2 210,2 кв. м), в тому числі, на 243 квартири.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року позов задоволено; визнано за громадянином Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 право власності на багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площею 22 091,2 кв. м, площа місць загального користування 2 210,2 кв. м), в тому числі на 243 квартири, а саме: квартири № № 1-243 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки, на яких розташований будинок, належать позивачу та будівля збудована за його рахунок. Суд першої інстанції вважав встановленим, що спірний багатоквартирний будинок збудований у відповідності до проекту та вимог державних будівельних норм.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва Репецького С. В. в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено; рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про залишення позову без задоволення.
Апеляційний суд виходив з того, що за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Однак установлено, що самочинно збудований багатоповерховий будинок, який є предметом позову, було збудовано з істотним порушенням будівельних норм та Генерального плану міста Києва, затвердженого в інтересах територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, що свідчить про їх порушення.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив незаконне рішення, оскільки безпідставно прийняв до розгляду апеляційну скаргу прокурора. Так, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва сам вчиняв дії, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, своїм наказом від 13 червня 2017 року № 214 скасував декларацію про початок виконання будівельних робіт за вказаною вище адресою. В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року указаний наказ від 13 червня 2017 року № 214 визнано протиправним та скасовано. Отже, оскарження прокурором рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку було необгрунтованим та передчасним.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - власників квартир у зазначеному вище будинку. Крім того, зазначає, що апеляційний суд безпідставно прийняв до розгляду апеляційну скаргу прокурора, оскільки таке оскарження прокурором рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку є необгрунтованим та передчасним. Також позивач не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що існують порушення будівельних норм при зведенні будинку.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без її участі, чим порушив її права як власника квартири НОМЕР_5 у будинку АДРЕСА_1 . Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб - власників квартир у вказаному будинку.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У липні та серпні 2018 року від заступника прокурора м. Києва до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких прокурор просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуваною постановою права покупців квартири не порушуються, а будинок побудований з істотними порушеннями будівельних норм. Здійснення позивачем самочинного будівництва та дії спрямовані на визнання права власності на такий будинок порушує інтереси держави у сфері містобудівної діяльності.
У серпні 2018 року від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Верховного Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких департамент просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, оскільки вона ухвалена відповідно до норм чинного законодавства. Зазначає, що забудова на зазначених вище ділянках не могла перевищувати чотири поверхи, в той час як, позивачем побудовано десятиповерховий будинок.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 23 червня 2018 року та від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, щогромадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 є власником наступних земельних ділянок: № НОМЕР_1 (кадастровий номер 8000000000:72:483:0031), № НОМЕР_2 (кадастровий номер 8000000000:72:483:0032), № НОМЕР_3 (кадастровий номер 8000000000:72:483:0034) та № НОМЕР_4 (кадастровий номер 8000000000:72:483:0033), які розташовані на АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 28 липня 2016 року.
Відповідно до Генерального плану міста Києва та його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року, належні позивачу земельні ділянки за функціональним призначення відносяться до території житлової садибної забудови та частково до території зелених насаджень.
Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на замовлення позивача видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, зі змісту яких вбачається, що наміром забудови ділянки є будівництво зблокованих житлових (садибних будинків). Також вказаними умовами встановлена граничнодопустима висота будівель - не більше чотирьох поверхів (у тому числі цокольного та мансардного).
З висновку експертного дослідження № 6-01/17 (за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, об`єктом якого є житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 ) убачається, що на належних земельних ділянках збудовано трисекційний дев`ятиповерховий будинок з підвальним, цокольним та технічним поверхами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.