Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 756/15023/16-ц
провадження № 61-17385св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 листопада 1997 року Залізничним районним судом м. Києва на користь позивача прийнято рішення у справі № 2-1680/1997, відповідно до якого відповідач повинен сплачувати аліменти в розмірі Ѕ частини з усіх видів доходу на утримання позивача. Але рішення суду не виконується, відповідач умисно приховує свої доходи.
Зазначає, що відповідач постійно в листах, скаргах та інших документах зневажливо та принизливо ставиться до неї, систематично розповсюджує про неї та її покійного батька, який помер у 1974 році, відомості, що не відповідають дійсності, порочать честь та гідність.
ОСОБА_2 подавав до прокуратури заяву, в якій обливає брудом батька позивача, звинувачує його у тому, що він його залякував, погрожував йому, звинувачував позивача у тому, що вона підбурювала його до вбивства лікаря, який оперував їхню дитину. Відповідач безпідставно звинувачує також і суддю ОСОБА_3, який виніс рішення на користь позивача. Відповідач звинувачує позивача у підробці документів, злочинних зговорах тощо. Такі звинувачення не відповідають дійсності та порочать її честь і гідність.
Таким чином, просила зобов`язати відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі та гідності відносно позивача; зобов`язати відповідача публічно вибачитися перед позивачем за розповсюдження неправдивих відомостей, що псують її честь і гідність; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн та кошти, витрачені на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що звернення відповідача із заявою до Генеральної прокуратури України не може свідчити про факт поширення відповідачем негативної інформації відносно позивача, оскільки розгляд такого роду заяв входить до компетенції Генеральної прокуратури України, а відповідач мав право звернутися із вказаною заявою з метою перевірки обставин, які на його думку, мали місце та можуть свідчити про вчинення злочину. Поширена відповідачем інформація, на думку суду, є оціночним судженням, оскільки не містить жодних конкретних даних, а є вираженням суб`єктивної думки відповідача, його припущенням, яке не порочить честь та гідність позивача, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно зазначив: "задовольняючи позов частково…", оскільки рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Вважає, що ОСОБА_2 в черговий раз звертається до прокуратури для того, щоб понервувати позивача.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, щошлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 20 листопада 1998 року.
Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 18 листопада 1997 року визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Солом`янське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - РУ ГУ МВС України в м. Києві) 20 квітня 2015 року направило відповідачу лист щодо розгляду його звернення про можливі протиправні дій з боку позивача та ОСОБА_3 . За результатами розгляду звернення порушення вимог чинного законодавства не встановлено.
Слідчий відділ Залізничного РУ ГУ МВС України в м. Києві у 2001 році розглядав звернення ОСОБА_1, за результатами яких встановлено особу, яка телефонувала позивачу 26 квітня 2001 року, з якою позивач зустрічалась біля гастроному "Севастополь", вказана особа була допитана. Причетність цієї особи до вчинення відносно позивача злочинів не вбачається.
Заступник начальника СВ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві повідомив ОСОБА_1, що з ОСОБА_2 проведено бесіду, спрямовану на подальше застереження останнього від протиправних дій відносно позивача. Будь-яких ознак злочину в заяві описаній позивачем у діях відповідача не встановлено.
Відповідач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 03 лютого 2015 року, в якій просить розпочати досудове розслідування відносно дій ОСОБА_1 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДС).
З указаної заяви убачається, що вона подана з приводу вчинення кримінальних дій позивачем та ОСОБА_3, упродовж сумісного проживання відповідача з позивачем. У заяві йдеться про те, що батько ОСОБА_1 недвозначно натякав, що чекає відповідача у випадку виходу із сім`ї. Відколи їхні подружні стосунки зайшли в кут, він був заляканий. Пізніше дружина та її батько познайомили його з суддею Залізничного районного суду м. Києва ОСОБА_3, пізніше виконуючим обов`язки голови суду. І тоді, він зрозумів, що окрім загрози життя у нього з`явилась загроза розправи за будь-яким незаконним звинуваченням. Вказував у заяві, що після розлучення ОСОБА_1 робила все, щоб позбавити його будь-якої власності, відібрати будь-які активи. Активну допомогу, сприяння і безпосередню участь у здійсненні таких втрат приймав суддя пан ОСОБА_3 . Зазначав, що позов про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 ґрунтується на підроблених останньою документах та підроблених фактах, які внесені до суду ОСОБА_1 для отримання незаконної вигоди через рішення, яке має бути скасовано, а суддею ОСОБА_3 заплющено очі на незаконні, підроблені, спотворені докази і всупереч законним вимогам прийняте злочинне рішення. ОСОБА_1 не була присутньою на жодному судовому засіданні, шлях, яким втрачений виконавчий лист потрапив до справи є шахрайським та кримінальним. У решті він віддав позивачу дачу, авто, квартиру, майно, ділянку землі, ще одну квартиру, зібрані кошти. Зазначав, що ОСОБА_1 написала на нього понад три заяви у правоохоронні органи. Він впевнений, що діяння позивача були умисні, мали корисливий мотив - заволодіння його майном, грошима шляхом обману та впливу, тиску з боку офіційного представника судової влади та через підкуп - такі діяння мають склад злочину. Зазначає, що ОСОБА_1 та її посібник ОСОБА_3 вплинули на суддю апеляційної інстанції, що призвело до настання наслідків, які привели до ухвалення чергового неправомірного рішення, яке випливає з підроблених обставин, неіснуючих документів тощо.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказувала, що в наведеній вище заяві відповідач розповсюдив відносно неї відомості, які не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність, а тому вважає, що така інформація є недостовірною і відповідача слід зобов`язати припинити відносно неї неправомірні дії щодо приниження її честі та гідності та публічно вибачитись перед ОСОБА_1 .
Установлено, що сторони є колишнім подружжям та їхні стосунки носять неприязний характер.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.