Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 191/4535/16-ц
провадження № 61-37190св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересені 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстрації.
Позов мотивований тим, що їй на праві власності на підставі договору дарування від 21 червня 2004 року належить квартира АДРЕСА_1, у якій зареєстрований відповідач, який є її сином.
Посилаючись на те, що з 2007 року у спірній квартирі ОСОБА_2 не проживає, участі у витратах на утримання квартири не приймає, чим порушує її права як власника житла, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що у належній матері квартирі він проживав до липня 2016 року, постійно приймав участь у витратах на утримання помешкання та надавав грошові кошти на оплату комунальних послуг.
У липні 2016 року він, повернувшись з відрядження, не зміг потрапити до квартири, оскільки мати змінила вхідні замки та в присутності свідка повідомила, що у спірній квартирі ОСОБА_2 не має права проживати.
Посилаючись на те, що вимушений орендувати інше житло, оскільки ОСОБА_1 перешкоджає йому користуватися квартирою, ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. ОСОБА_2 на підставі статті 405 ЦК України визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням суду мотивоване тим, що ОСОБА_2, який зареєстрований в належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_1, тривалий час там не проживає, чим порушує права позивача, яка вимушена у підвищеному розмірі нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг та обмежена в можливості вільно розпоряджатись належним їй майном. Досліджуючи поважність причин непрожиття відповідача у спірній квартирі, місцевий суд виходив з того, що останнім не надано належних та допустих доказів на підтвердження створення йому позивачем перешкод для проживання у квартирі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року апеляційну скрагу ОСОБА_2 задоволено, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2017 року скасовано. В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що іншого житла ОСОБА_2 не має, спірна квартира є його єдиним житлом та останнім місцем проживання, куди він заселилася на правах члена сім`ї, будучи сином власника, та зважаючи на те, що між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування квартирою, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову про вселення та відмову в задоволенні первісного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував покази свідків, які вказували на те, що відповідач не проживає в квартирі позивача тривалий час. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано її з суду першої інстанції та зупинено виконання постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є матірʼю відповідача ОСОБА_2 .
На підставі договору дарування квартири від 21 червня 2004 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
З вересня 2009 року в спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .
Відповідно до акта начальника ЖЕК-2 від 07 вересня 2016 року № 127 ОСОБА_2 фактично не проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сімʼї від 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі одна.
28 лютого 2017 року ОСОБА_2 звертався до Синельниківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про те, що ОСОБА_1 чинить заявнику перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
З довідки комунального підприємства Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року № 28 вбачається, що нерухомого майна, належного ОСОБА_2 на праві особистої власності у м. Синельникове та Синельникіському районі, не зареєстровано.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.