ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 927/784/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Фізична особа-підприємець Грядунов Дмитро Валерійович
представник позивача - Лященко А. М., адвокат; Салівон Д. О., адвокат
відповідач - Фізична особа-підприємець Лугін Віктор Миколайович
представник відповідача - Підгорний К. Є., адвокат
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "РобоМаг Україна"
представник третьої особи - Підгорний К. В., адвокат
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 (суддя Моцьора В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича до Фізичної особи-підприємця Лугіна Віктора Миколайовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РобоМаг Україна" про розірвання договору та стягнення 205 867,29 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 13.09.2019 Фізична особа-підприємець Грядунов Дмитро Валерійович (далі - Позивач, ФОП Грядунов Д. В.) звернувся до Фізичної особи-підприємця Лугіна Віктора Миколайовича (далі - Відповідач, ФОП Лугін В. М.) з позовом про розірвання договору № 6-Г від 30.04.2019 (далі - Договір), укладеного сторонами, та стягнення 82 320, 00 грн грошових коштів, переданих як попередня оплата, 95 686, 03 грн відшкодування неповернутої давальницької сировини у вигляді збитків, 2 848,10 грн інфляційних втрат, 1 858,00 грн 3 % річних, 12 348 грн 3 % від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, 10 807,16 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, а разом 205 867, 29 грн.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач зобов`язання за Договором станом на 14.08.2019 не виконав, не виготовив та не поставив Позивачу готову продукцію в обумовлені Договором строки, попередню оплату та сировину не повернув, у зв`язку з чим 14.08.2019 Позивач направив на адресу Відповідача претензію з вимогою повернути в строк 7 календарних днів з отримання цієї претензії грошові кошти, передані як попередня оплата за Договором, у сумі 82 320,00 грн, повернути давальницьку сировину, відшкодувати вартість неповернутої давальницької сировини (матеріалів) у вигляді збитків у сумі 95 686,03 грн, разом 178 006,03 грн; також в претензії Позивач зазначив про бажання розірвати Договір.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 24.01.2020 Господарський суд Чернігівської області рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, у задоволенні позову відмовив.
2.2. Суди дійшли висновку про те, що Відповідачем виконувалися зобов`язання за Договором з розкрою та робіт з виготовлення рюкзаків, однак перша партія продукції відповідно да Протоколу погодження передана Позивачу не у встановлений Договором строк (до 17 травня) та не в погодженій кількості (50-100 штук), в матеріалах справи відсутні докази передачі наступних партій готової продукції в обумовлені Протоколом погодження строки, на що Позивач як замовник не відреагував та лише після закінчення строку Договору звернувся до Відповідача з претензією. Враховуючи ступінь виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, виходячи з обумовлених сторонами часток, які у вартості виготовлення одного виробу займають ті чи інші етапи робіт, в силу умов укладеного сторонами Договору та положень закону, у Позивача виник обов`язок сплатити Відповідачу ціну за виконані ним роботи, яка за перевіреним розрахунком Відповідача становить 89 070, 00 грн, що перевищує суму коштів, яку було отримано від Позивача як попередню оплату, тому в частині позовних вимог про стягнення 82 320, 00 грн передоплати суди відмовили.
Суди встановили, що Відповідач повернув давальницьку сировину, заперечень щодо якості переданої сировини в акті не значиться і відповідним є те, що сировина була повернута не у тому вигляді, в якому передавалась, оскільки Відповідач використовував її на виконання умов Договору, а доказів придбання нової сировини, обґрунтування та нарахування збитків у сумі 95 686, 03 грн Позивач не надав, у зв`язку з чим суди визнали заявлену вимогу про відшкодування збитків необґрунтованою.
Суди вказали на неможливість перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3 % річних, 3 % від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, а також процентів за користування чужими грошовими коштами та зробити беззаперечний висновок, що вказані суми нараховані з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки у наданих розрахунках Позивач не вказав, з якої суми заборгованості розраховуються інфляційні втрати, проценти за користування чужими грошовими коштами, не зазначено кількість днів, за які нараховано штраф.
В момент укладення Договору сторони погодили всі його умови, у тому числі відповідальність за порушення умов Договору, яких сторони не дотрималися належним чином; Відповідач порушив строки виконання зобов`язання, однак Позивач не сприяв підрядникові у виконанні роботи; на час прийняття рішення Відповідач не передав Позивачу рюкзаки в кількості 74 шт. та комплекти заготовок для рюкзаків в кількості 14 шт, які наявні у нього та зберігаються на складі, отже відсутні докази, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), необхідних для розірвання Договору. Також Позивачем не доведено істотного порушення Відповідачем умов Договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
4.1.Прийняття і врахування судами заяв двох свідків і відео з компакт-диску є неправомірним на підставі статті 79, суперечить статті 77, частині другій статті 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 910/21263/17 (пункт 59) вказано, що суди дійшли ґрунтовного висновку про те, що обставини щодо невиконання/неналежного виконання зобов`язань за договором підряду, нормативне регулювання якого містить спеціальний порядок здачі та прийняття будівельних робіт, а також їх оформлення, підлягають доведенню відповідними первинними документам, та не можуть встановлюватись на підставі показань свідків.
В іншій постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 висловлену правову позицію щодо реальності господарської операції, а також про застосування норм процесуального права: "Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Позивач повинен був подати документи, які б переконливо свідчили про реальність здійсненої ним господарської операції з придбання цього товару у ТОВ "Трейд груп стиль" та його подальшої поставки відповідачу. У таких документах мало б бути відображено умови реалізації цих господарських операцій, з урахуванням специфіки майна, що поставлялось, місця його виготовлення та місцезнаходження, вчинених дій, спрямованих на його придбання у виробника, існування у сторін необхідних умов для досягнення мети цих господарських операцій (наявність управлінського персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) тощо.
Зважаючи на те, що документів, які могли б підтвердити зазначені обставини, матеріали справи не містять, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про відсутність підстав для висновку, що спірний товар був придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль", що спростовує доводи позивача про подальшу поставку цього товару відповідачу на підставі Договору. Доводи касаційних скарг в цій частині є обґрунтованими, як і твердження скаржників про те, що один лише факт наявності у позивача видаткових накладних та рахунків-фактур з посиланням на поставку товарів, виписаних від імені ТОВ "Трейд груп стиль", не підтверджує реальність господарських операцій з ним, за умови існування інших обставин, які свідчать про недостовірність інформації, вказаної у цих документах.
5.2.8.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватись, в тому числі, і на підставі показань свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст.86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантїї, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.З ст.86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч.5 cm. 236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч зазначеним вище нормам права постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо мотивів суду, якими він керувався, враховуючи такий доказ як заява свідка 0С0БА_11, та власне висновку щодо належності, допустимості та достовірності цього доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться у справі.
Які саме "інші докази" взяв до уваги суд апеляційної інстанції не конретизовано, як і не вказано, які саме пояснення із "оціненої" заяви свідка суд визнав належними, встановивши на цій підставі фактичні обставини справи.
Згідно з ч. І cm. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У своїй постанові суд апеляційної інстанції звертав увагу на правовий висновок, здійснений у постанові Верховного Суду у справі №804/15389/15 від 19.06.2018, згідно з яким підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності
Відповідно до ч.2 cm. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах."
Таким чином відсутність підписаних первинних документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних тощо) свідчить про невиконання Відповідачем свого обов`язку, в той час як саме первинними документами може бути підтверджено факт здійснення господарської операції, однак не заявами свідків. Суди неправомірно прийняли до уваги компакт-диск з відеозаписом, фотографії Позивача з рюкзаками, оскільки ці докази не відповідають статтям 76, 77 ГПК України, статтям 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідно до статей 76 - 79, 86 ГПК України є неналежними, недопустимими і недостовірними.
4.2.Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою зміст пунктів 12.3, 12.4 Договору, якими регламентується припинення договору, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження існування усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Відповідач допустив істотне порушення умов договору - невиконання свого зобов`язання з передачі готової продукції Позивачу.
4.3.Судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин частину другу статті 652 ЦК України, у той час як у позові, відповіді на відзив, інших письмових поясненнях підставою розірвання Договору вказувалася саме частина друга статті 651 ЦК України. Суди не звернули уваги на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (щодо права на позасудове врегулювання), а саме: " 8.13. Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п`ятої статті 174 ГПК України.
8.14. Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
8.15. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.
8.16. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
8.17. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони."
4.4.Суди першої та апеляційної інстанції не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18 (щодо підстав розірвання договору): " 65. При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
66. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
67. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).
68. З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
69. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.
70. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
71. Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.
72. Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) ТОВ ʼʼІнститут біохімічних технологійʼʼ, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання."
У зв`язку з тим, що порушення Відповідачем умов Договору є істотним, враховуючи неповернення частини сировини та повернення сировини, яку неможливо використовувати, Позивач позбавився того, на що розраховував, тому заявив вимогу про стягнення вартості неповернутої сировини як збитків відповідно до статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яку суди попередніх інстанцій не врахували.
4.5.Також підлягає поверненню 82 320, 00 грн авансу, оскільки підрядником не виконано роботи у встановлений строк, а матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки Позивача, застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 850, 855 ЦК України є неправильним та суперечить обставинам справи.
4.6.Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у позовній заяві наведено строки нарахування 3 % річних та штрафу відповідно до пункту 10.5 Договору, тому безпідставно послалися на неможливість перевірки правильності нарахування заявлених до стягнення сум. При цьому встановлення обставин правовідносин між Відповідачем та Третьою особою суперечить статтям 73, 76 - 79 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. 03.08.2019 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін.
5.2. Відповідач зазначає про готовність партії рюкзаків до передачі Позивачу. про що неодноразово повідомляв останнього.
5.3. Враховуючи, що вартість фактично виконаної Відповідачем роботи, право на оплату якої він має відповідно до статей 850, 855 ЦК України, є такою, що перевищує суму коштів, яку Відповідач отримав від Позивача як попередню оплату, Відповідач вважає, що будь-якої заборгованості не має.
5.4. На думку Відповідача, враховуючи, що Позивач не надав відповідного зразка - еталону швейної продукції, не повідомив про місцезнаходження свого складу та часу прийняття готової продукції, а також не надав упаковки, він є кредитором, який, відповідно до статті 613 ЦК України, прострочив виконання зобов`язання, у зв`язку з чим Відповідач у цьому зобов`язанні не може вважатися таким, що прострочив його виконання.