ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1391/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) та рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 (суддя Матюхін В.І.) у справі № 905/1391/19
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку
про стягнення 24 950,91 грн,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У липні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач) про стягнення 24 950,91 грн суми сплаченого страхового відшкодування.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на положення статей 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказував, що, сплативши страхове відшкодування потерпілій у дорожньо - транспортній пригоді особі, він має право на стягнення шкоди з власника транспортного засобу, цивільно - правова відповідальність якого не була застрахована.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.10.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №905/1391/19, у задоволенні позову відмовлено.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, посилаючись на положення пункту 13.1. статті 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 справі № 1-6/2014, вказав, що саме Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним суб`єктом відшкодування збитків (вартості ремонту) потерпілій особі, спричинених 25.04.2018 дорожньо-транспортною пригодою.
2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2019 у справі № 905/1391/19 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
4. Судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні позову та зазначено, що відповідач, як роботодавець, не несе відповідальності за нанесену шкоду, завдану працівником відповідача.
4.1. На думку скаржника, постанова Східного апеляційного господарського суду у даній справі суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17, у яких суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що судам потрібно розрізняти осіб, які несуть відповідальність, та осіб, що нанесли шкоду.
4.2. Скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України щодо відповідальності роботодавця у разі керування транспортним засобом особою, якій встановлено пільгу на підставі статті 13 названого Закону та зазначає про неправильне застосування наведених норм судами попередніх інстанцій.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
5. Відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, зазначаючи, що у разі виникнення дорожньо - транспортної пригоди, винуватцем якої є учасник бойових дій, наступає виключення із загальних правил, оскільки вступають в дію спеціальні норми, передбачені п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Єдиною умовою для здійснення МТСБУ відшкодування завданих збитків законодавець визначає керування учасником бойових дій належним йому транспортним засобом. При цьому, вказаний Закон не визначає повного переліку випадків, при яких керування транспортним засобом визнається належним.
6. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 905/1391/19 на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Краматорського міського суду Донецької області від 11.05.2018 у справі №234/6129/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке полягає у порушенні п. 16.6 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортного засобу "ВАЗ-2106", держ. № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з транспортним засобом "Рено 21", держ. № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
8. ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди був військовослужбовцем Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку та мав статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_3, виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 29.05.2015. Автомобіль "ВАЗ-2106", державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, належить Донецькому ЗВ ВСП, що підтверджується довідкою транспортного засобу.
9. Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль "Рено 21", державний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 .
10. Судами також установлена правомірність керування ОСОБА_2 транспортним засобом.
Цивільно-правова відповідальність потерпілого застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2697220, виданого ПрАТ СК "ВУСО" ОСОБА_2 зі строком дії з 27.01.2018 по 26.01.2019. Згідно з полісом забезпеченим транспортним засобом є автомобіль "Рено 21", держ. № НОМЕР_2 .
11. Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу - "ВАЗ-2106" держ. № НОМЕР_1 не була застрахована, з урахуванням чого водій пошкодженого автомобіля звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з повідомленням про ДТП від 03.05.2018 та заявою про виплату страхового відшкодування від 29.05.2018.
12. На виконання вимог п.п. а) п.41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі заяви ОСОБА_2, Моторне (транспортне) страхове бюро України видало наказ "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 " від 30.08.2018 №8253 та здійснило виплату у розмірі 24 950,91 грн, що підтверджується платіжним дорученням №992933 від 31.08.2018. Як зазначено у платіжному дорученні, призначенням платежу є: "Виплата по справі №50044, згідно наказу №8253 від 30.08.2018, ОСОБА_2, ТЗ НОМЕР_2 ".
13. Здійснивши страхову виплату, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, як роботодавця винуватої у ДТП особи та власника джерела підвищеної небезпеки про стягнення 24 950,91 грн суми сплаченого страхового відшкодування.
14. З урахуванням встановлених обставин, п. 13.1. ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тлумачення вказаного пункту у рішенні Конституційного Суду України від 23.12.2014 у справі № 1-6/2014, взявши до уваги той факт, що військовослужбовець ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди мав статус учасника бойових дій, а тому відповідно до п.13.1. ст. 13 Закону був звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України; працював інспектором Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку і, виконуючи свої службові обов`язки особисто, керував наданим йому в управління автомобілем "ВАЗ-2106" державний № НОМЕР_1, господарські суди дійшли висновку, що відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є учасник бойових дій, який особисто керував транспортним засобом, виконуючи свої службові обов`язки, здійснюється саме Моторним (транспортним) страховим бюро України, а відтак, позовні вимоги є безпідставними.
15. У касаційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 17.02.2020 та рішення суду першої інстанції від 21.10.2019 з підстав, передбачених п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
16. Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
17. Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
20. Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3).
21. У поданій касаційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало, що постанова суду апеляційної інстанції у даній справі суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17, у яких суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що судам потрібно розрізняти осіб, які несуть відповідальність та осіб, що нанесли шкоду.
22. Так, предметом даного позову є вимога про відшкодування шкоди (сплаченого страхового відшкодування). Спірні правовідносини сторін урегульовано, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
23. В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
24. Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.