Постанова
Іменем України
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 643/5707/17
провадження № 51-681км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Форостянка В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220470002711, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу 23 листопада 2011 року Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст. 296, ч.2 ст.257, ч.3 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, 03 липня 2014 року звільнений на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Московського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років із конфіскацією майна.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 03 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 03 квітня 2017 року по 06 листопада 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 09 червня 2015 року близько 18:00 годин, зайшовши до приміщення ПАТ АБ «УкрГазБанк», за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, 144, де демонстративно витягнув кільце з запобіжної чеки гранати, що приніс із собою, та демонструючи її, почав вимагати передачу йому грошей, які знаходилися у касі банку, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, підтверджуючи реальність погроз ОСОБА_1 зв`язав руки співробітникам банку, продовжуючи вимагати передачу грошових коштів, однак заволодіти грошима не зміг, оскільки в цей час до приміщення ПАТ АБ «УкрГазБанк», зайшли співробітники охорони. Після чого ОСОБА_1 , демонструючи гранату, яка знаходилась у нього в руці, покинув приміщення банку та зник.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що:
- у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення ;
- у вироку не обґрунтовано чому не взято до уваги висновок фотопортретної експертизи;
- стверджує про неналежну якість аудіозаписів судових засідань суду першої інстанції, а значить часткову їх відсутність.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції на допущені порушення увагу не звернув.
В решті наводить доводи, що стосуються неповноти судового розгляду, а також надає власну оцінку доказам.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Форостянко В.М. вимоги касаційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор Шевченко О.О. у судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів скарги засудженого, заперечила проти її задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на положення як ст.438, так і ст. 433 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Що стосується посилань ОСОБА_1 на те, що у обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, слід зазначити наступне.
Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, або може бути складений прокурором. Вимоги до обвинувального акту передбачені ст. 291 КПК України. Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого засідання суд може повернути обвинувальний акт прокурору, лише якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту обсягу обвинувачення. Після закінчення судового розгляду, суд ухвалює вирок (ст. 371 КПК України).
Водночас, зміст вироку суду повинен відповідати положеннями ст.374 КПК України. Пунктом 2 частини 3 статті 374 цього Кодексу передбачено, що у разі визнання особи винуватою,