ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа №826/17925/15
адміністративне провадження №К/9901/26521/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (судді: Губська Л.В. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.)
у справі № 826/17925/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 0020191701.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06 вересня 2016 року відмовив у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи своє рішення тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 грудня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 0020191701 на суму 1 126 605,83 грн та задовольнив адміністративний позов у цій частині: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06 серпня 2015 року № 0020191701 на суму 1 126 605,83 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року залишив без змін.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач отримала додаткове благо лише у вигляді прощеної основної суми боргу за кредитним договором («тіло кредиту»), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим лише в частині суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 167 689,36 грн та штрафних санкцій - 41 922,34 грн.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що ним правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки відповідно до положень статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є вся сума боргу, включаючи проценти, нараховані банком за користування кредитом, та пеню за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 20 травня 2014 року між позивачем (позичальник) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором від 14 травня 2007 року №014/3796/82/55349, відповідно до якого розмір непогашеної позичальником заборгованості на момент укладення цього договору складає в еквіваленті 6 289 515,45 грн за офіційним курсом НБУ, зокрема:
- основна сума боргу кредиту - 84 314,49 доларів США, що складає в еквіваленті 987 840,96 грн;
- проценти, нараховані за користування кредитом, - 105 588,51 доларів США, що складає в еквіваленті 1 237 090,50 грн;
- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 4 064 583,99 грн.
Згідно з пунктом 1.2 договору від 20 травня 2014 року у зв`язку з погашенням позичальником до підписання цього договору заборгованості по кредиту за кредитним Договором від 14 травня 2007 року № 014/3796/82/55349 в розмірі 147 768,91 доларів США, що складає в еквіваленті 1 700 000,00 грн за офіційним курсом НБУ на дату погашення, сторони домовилися, що з дня укладення цього договору боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються, а кредитний договір вважається розірваним.
Відповідно до повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 01 липня 2015 року №04-2-0/1323 ОСОБА_1 проінформовано про анулювання її кредитної заборгованості за вказаним договором.
На підставі наказу від 07 липня 2015 року № 816 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01 січня до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт 17 липня 2015 року № 3002/26-56-17-01-05/2121004081.
Згідно з висновками вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 167.1 статті 167, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні загального річного оподаткованого доходу за 2014 рік на суму 6 289 515,45 грн, у зв`язку з чим занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 1 068 974,03 грн.
06 серпня 2015 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № 0020191701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 336 217,53 грн, зокрема 1 068 974,03 грн - за основним платежем, 267 243,51 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За змістом пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого