ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2020 року
Київ
справа №826/5743/14
адміністративне провадження №К/9901/33252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Васильєвої І.А.., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року (суддя Іщук І.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (судді: Твердохліб В.А. (головуючий), Костюк Л.О., Троян Н.М.)
у справі № 826/5743/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія "МОЯ ФОРТЕЦЯ"»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія "МОЯ ФОРТЕЦЯ"» (далі - ТОВ «ІБК "МОЯ ФОРТЕЦЯ"») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2014 року № 0000172210 та № 0000162210.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 листопада 2015 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом. Суд касаційної інстанції зазначив, що наявність вироку суду у кримінальній справі не виключає можливості здійснення позивачем із контрагентом реальних господарських операцій, що, в свою чергу, потребує оцінки судом мотивів та висновків, викладених у вироку у сукупності з іншими доказами, а також відповідно до вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, задовольнив адміністративний позов ТОВ «ІБК "МОЯ ФОРТЕЦЯ"».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬТА-КОМ». При цьому вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_1 (директора ТОВ «АЛЬТА-КОМ») у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути взятий до уваги як доказ нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «АЛЬТА-КОМ», оскільки висновки вказаного вироку жодним чином не стосуються господарської діяльності позивача.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки позивача встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) ТОВ «АЛЬТА-КОМ», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Крім того, контролюючий орган наголошував на тому, що вся первинна документація підписана директором ТОВ «АЛЬТА-КОМ» ОСОБА_1, щодо якого є вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
03 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІБК "МОЯ ФОРТЕЦЯ"» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «АЛЬТА-КОМ» за період листопад-грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2013 року № 2090/26-54-22-01/35618295.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:
- абзацу «б» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 31 334,00 грн, зокрема за листопад 2012 року - 21 167,00 грн, за грудень 2012 року - 9167,00 грн;
- пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 32 900,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2014 року форми «Р»:
- № 0000172210, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 41 125,00 грн, зокрема за основним платежем - 32 900,00 грн, за штрафними санкціями - 8225,00 грн;
- № 0000162210, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 39 167,50 грн, зокрема за основним платежем - 31 334,00 грн, за штрафними санкціями - 7833,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження ТОВ «ІБК "МОЯ ФОРТЕЦЯ"» вищезазначених податкових повідомлень-рішень Головне управління Міндоходів у місті Києві рішенням від 26 березня 2014 року № 2788/10/26-15-10-04-04 та Міністерство доходів і зборів України рішенням від 18 квітня 2014 року № 7172/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишили без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.
Системний аналіз змісту норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статей 138-140, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу опода