ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 924/534/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
представник позивача - Литвин П.В., адвокат (довіреність від 26.04.2019 № 14-166, свідоцтво від 17.06.2010 № 4197/10),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.09.2019 (головуючий суддя Заярнюк І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (головуючий Миханюк М.В., судді: Коломис В.В. і Саврій В.А.)
у справі № 924/534/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (далі - Товариство)
про стягнення 6 910 524,28 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 21.09.2017 № 1194/1718-БО-34 (далі - Договір) у розмірі 6 910 524,28 грн, з яких 5 662 562,16 грн основний борг, 487 427,36 грн пеня, 199 456,92 грн 3% річних та 561 077,84 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Компанією природний газ.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 5 662 562,16 грн основного боргу, 243 713,68 грн пені, 199 456,92 грн 3% річних та 557 157,93 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, при здійсненні перевірки поданого Компанією розрахунку інфляційних втрат судами встановлено, що окремі нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено. Також, враховуючи клопотання Товариства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшили розмір пені.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зменшення розміру інфляційних втрат і пені, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у інших справах, у частині застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України та у частині нарахування інфляційних втрат, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким у цій частині задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди:
- в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справі № 908/1453/14, у частині застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах та у справах № 905/600/18, № 904/10242/17, № 913/63/18, у частині нарахування інфляційних втрат;
- при задоволенні клопотання про зменшення розміру пені не врахували інтереси Компанії.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Компанії, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 21.09.2017 Компанією (постачальник) та Товариством (споживач) на підставі, зокрема Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення), укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3 360,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень 195,0 тис. куб. метрів, листопад 480,0 тис. куб. метрів, грудень 685,0 тис. куб. метрів, січень 745,0 тис. куб. метрів, лютий 665,0 тис. куб. метрів, березень 590,0 тис. куб. метрів.
Пунктами 2.2-2.4 Договору передбачено, що обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених у пункті 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються за Договором у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених у пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу відповідно до пункту 3.7 цього договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.
Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України Компанією - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні країни, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних газосховищ (далі - ПСГ) у газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення. У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до пункту 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942,00 грн за 1 000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначення ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1 000 куб. м газу на дату укладання договору становить 7 907,20 грн, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 6.2 Договору сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Підпунктом 6 пункту 7.2 Договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
Пунктом 12.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.
12.01.2018 сторонами до Договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду № 1, за умовами якої сторони виклали пункт 8.2 Договору у такій редакції: ?У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення?.
19.04.2018 сторонами до Договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду № 2, за умовами якої сторони додали до пункту 2.1 Договору у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 300 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): квітень - 300,0.
Також розділ 12 Договору викладено у такій редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
Відповідно до пункту 4 зазначеної додаткової угоди вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018.
На виконання умов Договору постачальником протягом січня-березня 2018 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 7 953 150,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року за січень 2018 року на суму 2 603 834,64 грн (274,416 тис. куб. м), від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 2 340 951,86 грн (246,711 тис. куб. м), від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 3 008 363,82 грн (317,049 тис. куб. м).
Відповідно до сформованої Компанією виписки по операціях за Договором у період 01.10.2017-28.02.2019 Товариством здійснені оплати за Договором на загальну суму 2 290 588,16 грн.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 6 910 524,28 грн, з яких 5 662 562,16 грн основний борг, 487 427,36 грн пеня, 199 456,92 грн 3% річних та 561 077,84 грн інфляційні втрати.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).
Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 530, 610-612 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
Судами встановлено, що сума основного боргу споживача перед постачальником за Договором складає 5 662 562,16 грн. Тобто Компанією доведено порушення Товариством умов Договору та наявність заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день простроченн