Постанова
іменем України
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 756/16785/18
провадження № 51 - 5800 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Аністратенка О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 3 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100050008712, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само по АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року за ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 6 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Суд зарахував у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 29 жовтня по 27 грудня 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді домашнього арешту.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на його користь 3328 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків та 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 жовтня 2018 року о 00:15, перебуваючи біля бази відпочинку «Ізумрудна» у м. Києві (вул. Прирічна, 37), під час конфлікту з ОСОБА_2 , діючи умисно, шість разів ударив його предметом, схожим на ніж, в область тулуба та лівого стегна, завдавши тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, яке ускладнилось лівобічним гемопневмотораксом, проникаючого поранення живота з евентерацією тонкої кишки та великого чепця, ушкодженням шлунку, тонкої та товстої кишки, що ускладнилося гемоперітонеумом, які за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_1 заподіяв потерпілому непроникаючі колото-різані рани грудної клітини зліва, здухвинної ділянки зліва, колото-різаних ран лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Київський апеляційний суд ухвалою від 3 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі з доповненнями захисник Аністратенко О.І. просить змінити судові рішення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 із ч. 1 ст. 121 на ст. 124 КК України. Зазначає, що суд надав неправильну правову оцінку обставинам справи, оскільки мотиву і умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 не мав, натомість завдав йому удари при перевищенні меж необхідної оборони, обороняючись від протиправних дій самого потерпілого. Крім того, захисник стверджує про порушення кримінального процесуального закону, які зводяться до неповноти судового розгляду, а також наполягає на тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на суперечливих показаннях свідків. Під час розгляду в суді апеляційної інстанції, на думку захисника, стороні захисту не було надано можливості довести наявність зазначених порушень, клопотання щодо повторного виклику свідків, показання яких мають істотне значення для правильного вирішення справи, були проігноровані, а доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність так і не були спростовані.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 просив задовольнити касаційну скаргу захисника на викладених у ній підставах.
Прокурор Сингаївська А.О. вважала судові рішення законними, а касаційну скаргу захисника - необґрунтованою.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) або невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Доводи у касаційній скарзі захисника Аністратенка О.І. про неузгодженість доказів, суперечливість у показаннях свідків, неповноту судового розгляду, надання переваги одним доказам над іншими тощо, зводяться до невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на викладені вище положення закону не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Разом із цим, під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки судів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності для прийняття рішення.
Зокрема суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 , та на підтвердження його винуватості в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, обґрунтовано послався на показання самого засудженого, який не заперечував факту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , на показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також на дані, що містяться у письмових доказах, протоколах проведення слідчих дій та висновках судових експертиз, у тому числі у висновку експерта № 2057/Е від 6 грудня 2018 року про характер, локалізацію тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_2 .
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, були отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх отримання. Переконливих аргументів, чому саме досліджені докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, а також доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, у касаційній скарзі захисник не навів. Незгода сторони захисту з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Щодо аргументів сторони захисту про розбіжності в показаннях допитаних свідків, то вони не є істотними та такими, які б могли вплинути на правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження. Також слід зауважити, що оцінка достовірності показань свідків та усунення протиріч між ними є повноваженням судів першої і, в певних випадках, апеляційної інстанцій. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку достовірності цих показань судами нижчого рівня.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА