Постанова
іменем України
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 750/1503/19
провадження № 51 - 5514 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Шолох О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Шолох О.В. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260010005284, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернігова, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 1 лютого 2018 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Задоволено позов потерпілого ОСОБА_2 та постановлено стягнути на його користь із ОСОБА_1 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів.
Чернігівський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання й рішення щодо зарахування строку попереднього ув`язнення та постановив в цій частині свій вирок від 27 вересня 2019 року, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII зарахував у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 1 лютого 2018 року по 27 вересня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 жовтня 2013 року о 00:04 перебуваючи поряд із будівлею хімчистки по вул. Рокосовського, 7-А в м. Чернігові, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, ударив ОСОБА_2 не менше семи разів лезом ножа в область грудної клітки й попереку, а також один раз ударив його лезом ножа в голову, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітки, ускладненого правобічним пневмотораксом, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та множинних непроникаючих колото - різаних поранень задньої поверхні грудної клітки, поперекової ділянки та рваної рани правої скроневої ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями захисник Шолох О.В. посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість просить змінити вирок апеляційного суду, й, застосувавши положення статей 69 та 75 КК України, зменшити строк призначеного засудженому покарання у виді позбавлення волі до 3 років 6 місяців та звільнити від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Крім того, захисник просить змінити цей вирок в частині вирішення цивільного позову, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому до 30000 грн, а також, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення згідно з ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник Шолох О.В. просить зважити на дані про особу ОСОБА_1 , його щире каяття у вчиненому, намагання відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду та інші обставини, які, на її думку, пом`якшують покарання. Крім того, у касаційній скарзі захисник Шолох О.В. наводить доводи щодо незгоди з розміром моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь потерпілого. Також зазначила про неврахування апеляційним судом правил застосування ч. 5 ст. 72 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду, зменшивши на підставі ст. 69 КК України строк призначеного йому покарання у виді позбавлення волі до 4 років. Решта вимог засудженого аналогічна викладеним у касаційній скарзі захисника. При цьому засуджений просить врахувати його вік, стан здоров`я, характеристику з місця роботи та навчання, а також зазначає, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, з`явився із зізнанням. Крім того, зазначає про незгоду із визначеним розміром відшкодування потерпілому моральної шкоди.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника Шолох О.В. представник потерпілого Кравченко В.В. просить залишити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 без зміни як законний, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Шолох О.В. просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.
Прокурор Чабанюк Т.В. просила залишити вирок апеляційного суду без зміни як законний, а касаційні скарги засудженого і захисника - без задоволення, як необґрунтовані.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України засуджений та захисник у касаційних скаргах не оспорюють, а тому згідно зі ст. 433 КПК України законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині в касаційному порядку не перевіряються.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи, наведені у касаційних скаргах, про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість та необхідність застосування до засудженого положень ст. 69 КК України є безпідставними з огляду на таке.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між призначеним судом у межах відповідної санкції статті видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
За нормами ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Отже, вказана норма закону передбачає можливість призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене у санкції статті Особливої частини КК ,за наявності не будь-яких кількох обставин, що пом`якшують покарання, а лише тих, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто такі пом`якшуючі покарання обставини повинні існувати на момент вчинення кримінального правопорушення та бути безпосередньо пов`язаними з обставинами вчинення злочину, його причинами, мотивами та наслідками.
Як убачається із вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання, врахував тяжкість злочину, який згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, дані про особу ОСОБА_1 , а саме те, що він раніше не судимий, працевлаштований, має родину, характеризується позитивно. Зваживши на ці обставини, а також на хворобливий стан здоров`я ОСОБА_1 , місцевий суд призначив йому покарання, ближче до мінімального у межах санкції за вчинений злочин.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, потерпілий ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просив скасувати в цій частині оспорюване рішення і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання.
Також на вирок місцевого суду апеляційні скарги подали заступник прокурора Чернігівської області (в частині застосування ч. 5 ст. 72 КК України) та захисник в інтересах обвинуваченого.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, дійшов висновку, що рішення місцевого су