ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 902/517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2020 року (головуючий - Мельник О.В., судді - Розізнана І.В., Василишин А.Р.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2018 року (суддя Банасько О.О.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"
про стягнення 33 132 795, 40 грн
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Безпалюк О.Л., Відповідача - Василевська О.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - ТОВ "Вінницягаз Збут", покупець) було укладено Договір № 16-100-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця з 01 січня по 31 березня 2016 року природний газ в кількості 263 935 тис. м3, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити його кількість.
1.1. Відповідно до п. 1.2 Договору № 16-100-Н газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
1.2. За п. 3.2 Договору № 16-100-Н приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
1.3. Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору № 16-100-Н не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивувальну відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Корегування планових обсягів газу оформляється покупцем у вигляді заявки.
1.4. Згідно з п. 6.1. Договору № 16-100-Н оплата планованих обсягів газу здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
1.5. Відповідно до п. 6.2 Договору № 16-100-Н оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
1.6. Пунктом 7.1 Договору № 16-100-Н сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.
1.7. Договір № 16-100-Н набув чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
2. Додатковими угодами від 31.01.2016 № 1, від 29.02.2016 № 2, від 31.03.2016 № 3 та від 30.04.2016 № 4, сторонами вносились зміни до Договору № 16-100-Н щодо обсягів поставки газу та його вартості.
3. Також додатковою угодою № 3 п. 6.1 Договору сторонами викладено у такій редакції: "Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу".
4. На підставі зазначеного договору продавцем було поставлено покупцю природній газ за актами приймання передачі газу від: - 31.01.2016 на суму 348 046 302, 23 грн; - 29.02.2016 на суму 242 679 712, 81 грн; - 31.03.2016 на суму 235 289 815, 24 грн; - 30.04.2016 на суму 160 722 474, 31 грн; - 31.05.2016 на суму 85 804 438, 34 грн; - 30.06.2016 на суму 60 955 533, 86 грн; - 31.07.2016 на суму 58 028 256, 14 грн; - 31.08.2016 на суму 59 674 426, 75 грн; - 30.09.2016 на суму 56 744 501, 84 грн, а всього передано та прийнято природній газ на загальну суму 1 307 945 461, 52 грн.
5. У свою чергу, покупець в рахунок оплати отриманого згідно Договору № 16-100-Н природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання у січні-грудні 2016 року перерахував продавцю 531 502 893, 03 грн.
6. 22.02.2016 між ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області, як стороною № 1, Департаментом фінансів Вінницької обласної держадміністрації, як стороною № 2, ТОВ "Вінницягаз збут", як стороною № 3, АТ "НАК "Нафтогаз", як стороною останньою, було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 734 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами якого, у відповідності до "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні № 1 у сумі 275 986 908, 76 грн, яка, в свою чергу, перераховує ці кошти стороні № 2, а та - стороні № 3, для розрахунку зі стороною останньою за природній газ 2016 року згідно Договору від 30.12.2015 № 16-100-Н з таким записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, дата та № спільного протокольного рішення за природний газ 2016 року, договір від 30.12.2015 № 16-100-Н в т.ч. ПДВ 45 997 818, 13 грн". Сторона остання кошти в сумі 275 986 908, 76 грн направляє до загального фонду державного бюджету України у вигляді податків.
6.1. Спільне протокольне рішення набрало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов`язань за цим рішенням.
7. Аналогічного змісту спільні протокольні рішення були укладені між сторонами: 22.07.2016 № 1953 на суму 180 692 232, 95 грн; - 22.07.2016 № 2019 на суму 278 466 738, 42 грн; - 22.08.2016 № 2234 на суму 9 701 297, 90 грн; - 22.09.2016 № 2440 на суму 31 595 390 грн, а всього на загальну суму 776 442 568, 03 грн.
8. Відповідно до зведених реєстрів актів звірки для проведення розрахунків по погашенню заборгованості по пільгам та субсидіям за спожитий природний газ у січні 2016 року, березні-червні 2016 року, лютому-квітні 2016 року, квітні-липні 2016 року, серпні 2016 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Вінницягаз Збут" за природний газ згідно постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 перераховано АТ "НАК "Нафтогаз України" суму коштів в розмірі 776 442 568, 03 грн.
9. За змістом Довідки по операціях по Договору № 16-100-Н (підприємство "Вінницягаз Збут") розрахунки між сторонами здійснювались двома способами: укладенням Спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались покупцем на користь продавця виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до п. 6.2. Договору та з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. Так, остаточний розрахунок за переданий у період з січня 2016 року по вересень 2016 року природний газ ТОВ "Вінницягаз Збут" проведено 21.12.2016.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
10. 22.08.2018 АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі також "Позивач") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Вінницягаз Збут" (далі також "Відповідач") про стягнення 33 132 795, 40 грн заборгованості, з яких 2 090 420, 60 грн - 3% річних, 6 697 630, 02 грн інфляційних втрат та 24 344 744, 78 грн пені за Договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-100-Н, посилаючись на несвоєчасну оплату покупцем отриманого природного газу.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
11. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018, з урахуванням ухвали від 23.11.2018, було частково задоволено позов АТ "НАК "Нафтогаз України". Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 11 484 390, 80 грн, з яких 7 279 794, 85 грн пені, 735 420, 47 грн - 3 % річних, 3 469 175, 48 грн інфляційних втрат, 172 265, 86 грн судового збору. У стягненні 17 0648 949, 93 грн пені, 1 355 000, 13 грн - 3 % річних, 3 228 454, 54 грн інфляційних втрат відмовлено.
12. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, місцевий господарський суд виходив з того, що необхідною умовою для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 924/1090/17 та від 18.09.2018 у справі № 906/1075/17).
12.1. Поряд із цим, суд вказав, що допущені Позивачем в розрахунку заборгованості помилки мають наслідком наявність прострочення оплати отриманого газу Відповідачем у періоди, в які останнє відсутнє, враховуючи оплату отриманого газу у дані періоди в повному обсязі згідно спільних протокольних рішень та як результат збільшення суми прострочення оплати природного газу та періодів, за які нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
12.2. Суд зазначив, що прострочення заборгованості за поставлений природний газ в травні-червні 2016 року відсутнє. Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат щодо оплати поставленого в липні-вересні 2016 року природного газу із урахування того, що при здійсненні розрахунку останніх спочатку взято суми оплати отриманого газу згідно спільних протокольних рішень та з подальшою оплатою боргу із застосуванням Алгоритму перерахування коштів із рахунків із спеціальним режимом використання, судом виявлено те, що оплата здійснювалась покупцем із порушенням строків, визначених абзацом 2 п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу № 16-100-Н. Здійснивши відповідний перерахунок сум, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
13. Далі, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 у даній справі скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 11 484 390, 80 грн, з яких 7 279 794, 85 грн пені, 735 420, 47 грн - 3% річних, 3 469 175, 48 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.
14. Постановою Верховного Суду від 21.11.2019 вищевказану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 скасовано, а справу № 902/517/18 передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
14.1. Направляючи цю справу на новий розгляд у своїй постанові Верховний Суд зазначив, зокрема, що не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Відповідач може здійснити розрахунок перед Позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, оскільки абзацом 2 пункту 6.2 Договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. Верховний Суд вказав, що вважає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи Позивача про те, що Відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку.
15. За наслідками нового апеляційного перегляду даної справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 11 484 390, 80 грн, з яких 7 279 794, 85 грн пені, 735 420, 47 грн - 3% річних, 3 469 175, 48 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
16. Вказану постанову апеляційний господарський суд мотивував наступним чином.
16.1. Підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить про погодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за Договором № 16-100-Н від 30.12.2015, а отже, судом першої інстанції правомірно було враховано, що сторонами за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20.
16.2. Кошти перераховані за спільними протокольними рішеннями частково погашали заборгованість Відповідача за отриманий природний газ в 2016 році, у зв`язку з чим неможливо встановити порядок розподілу коштів за спільними протокольними рішеннями та перевірити обґрунтованість здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості за поставлений газ в січні, лютому, березні, квітні, липні, серпні та вересні 2016 року (спірний період виходячи зі змісту позовної заяви та розрахунку Позивача).
16.3. Оцінюючи доводи Позивача про те, що решта боргу в сумі 531 502 893, 03 грн була сплачена Відповідачем власними коштами та сплата вказаного боргу не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями, а тому на вказану суму боргу може бути нарахована пеня, інфляційні та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця частина коштів була оплачена Відповідачем шляхом щоденного перерахування коштів із рахунку із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 на рахунок Позивача і при цьому, вказані кошти розподілялися банком із рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, що затверджений постановою КМУ від 30.09.2015 № 792 та без участі Відповідача, а отже у останнього була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за природний газ, гарантований постачальник отримує грошовий ресурс для розрахунку з газотранспортним підприємством за послуги з транспортування лише після здійснення споживачами природного газу (населенням) повних розрахунків за весь обсяг спожитого газу. Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду Відповідач може здійснити розрахунок перед Позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, при цьому сам Відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок Відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затвердженого постановами НКРЕКП алгоритму та перераховуються на рахунок Позивача, тобто державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває Відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. Не погодившись із судовими рішеннями, посилаючись при цьому на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у даній справі скасувати повністю, рішення Господарського суду Вінницької області від 21.01.2020 скасувати у частині відмови у стягненні 17 064 949, 93 грн пені, 1 355 000, 13 грн 3 % річних, 3 228 454, 54 грн інфляційних втрат та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)
18. При розгляді цієї справи судами не враховано, що державою передбачений механізм перерахування субвенцій (постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"; далі - Порядок № 20), проте не врегульовано питання його імплементації при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, у зв`язку з чим сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (стаття 627 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), конкретизувати порядок та строки платежів, здійснених на виконання спільних протокольних рішень (далі - СПР). Саме це і було здійснено сторонами спору в умовах пункту 6.1. Договору, а тому у даному випадку мають застосовуватись правила передбачені статтею 618 ЦК України. Висновки судів про те, що наслідком укладення СПР у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків не відповідає дійсності, не підтверджується обставинами справи та не узгоджується із положеннями норм матеріального законодавства та умовами Договору, які угоджені сторонами.
19. Суди дійшли хибного висновку про неможливість впливу Відповідача на порядок та строки розрахунків за Договором через спеціальний режим проведення розрахунків, який передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" (далі - Постанова № 792) та постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 (Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки (далі - Алгоритм), адже вказані акти не передбачають заборони проводити розрахунки між продавцем та постачальником газу шляхом перерахування коштів з поточних рахунків на рахунки із спеціальним режимом використання. Так, укладаючи Договір сторони чітко у ньому передбачили (п. 6.2.), що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання продавця, тобто сторони прямо погодили, що обов`язок Відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання, сплачувати власними коштами, в строки, угоджені у пункті 6.1. Договору.
20. Скаржник вважає, що з наведеного вбачається неправильне застосування судами обох інстанцій положень статей 525, 526, 599, 612, 625, 618, 627, 629 ЦК України, статей 42, 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), приписів Порядку № 20, Постанови № 792 та Алгоритму, а також порушення норм статей 7, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
21. Позивач посилається також на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, які були викладені у відповідних постановах у справах №№ 902/517/18, 916/2286/18, 925/74/19. В цій частині скаржник звертає увагу і на висновки Верховного Суду у справах №№ 910/16072/16, 918/1395/15 щодо можливості покупця самостійно впливати на стан розрахунків з продавцем.
Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)
22. ТОВ "Вінницягаз Збут" повністю погоджується з наведеною апеляційним господарським судом мотивацією оскаржуваної постанови і вважає, що при її ухваленні судом не було допущено порушень правових норм.
23. В противагу доводам касаційної скарги Відповідач зазначає, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання в частині, яку буде компенсувати держава, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Тобто, підписавши СПР, сторони погодилися, що між ними встановлюється інший, а не той, що був порядок розрахунків. Крім цього, сторонами не було визначено конкретного місяця 2016 року, за який передбачалося перерахування коштів від Відповідача Позивачу, а отже, визначити період початку та закінчення прострочення оплати за газ неможливо.
24. Умовами Договору дійсно не обмежено Відповідача у можливості здійснювати розрахунки лише із застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання, але використання цих рахунків при розрахунках унормовано Порядком № 792 і цей порядок усуває ТОВ "Вінницягаз Збут" від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки Позивача за визначеними нормативами, що згідно статті 217, частини 1 статті 218 ГК України та статті 614 ЦК України виключає склад правопорушення і позбавляє Позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 Договору та частиною 2 статті 625 ЦК України.
25. Відповідач звертає увагу також на те, що позиція апеляційного господарського суду та його відзиву цілком узгоджується із практикою Верховного Суду (справи №№ 910/3647/18, 924/296/18, 908/885/18, 903/910/18, 926/19/19, 909/256/18, 908/868/19, 914/891/16 та інші.)
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі перегляду справи судом касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" з підстави, що передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
27. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
29. Поряд із цим, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Так, Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду задля формування єдиної практики у питанні застосування приписів Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII (далі також Закон), Порядку № 792 та Алгоритму розглядалася справа № 904/1210/18, за результатами перегляду якої касаційним судом 26.06.2020 було прийнято постанову.
30.1. У вказаній постанові об`єднаною палатою Касаційного господарського суду буду надано ряд висновків щодо застосування положень зазначених нормативно-правових актів, врахування яких, колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд справи № 902/517/18 вважає необхідним, оскільки (1) правовідносини у справах № 902/517/18 і № 904/1210/18 є подібними; (2) ухвалою від 17.06.2020 касаційне провадження у справі № 902/517/18 зупинялося до закінчення саме перегляду справи № 904/1210/18; (3) у справі № 902/517/18 суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм від яких/які наразі об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 904/1210/18 відступила/уточнила; (4) у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз" (як і відзиві ТОВ "Вінницягаз Збут") піднімаються, зокрема, питання правильності застосування правових норм, висновки щодо застосування яких надані у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
31. Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також те, що постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 904/12108/18 прийнято після подання касаційної скарги у справі № 902/517/18, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядає усі наведені АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі доводи, проте такими доводами та вимогами не обмежена.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
32. Відповідно до статей 11, 629 ЦК договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
33. Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
34. Відповідно до статті 526 ЦК України яка кореспондуються із статтею 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
35. Згідно із частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
36. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
37. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
38. Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
39. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40. У статті 12 ГК України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
41. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
42. Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення Договору і втратив чинність з 01.01.2018.
43. З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення,