Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 372/2788/17
провадження № 61-43516св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - прокурор Київської області в інтересах держави Україна в особі Української міської ради Обухівського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову апеляційного суду Київської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
15 вересня 2017 року прокурор Київської області в інтересах держави Україна в особі Української міської ради Обухівського району Київської області (далі - Українська міська рада) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року у справі № 1018/2717/2012 скасовано рішення Української міської ради від 10 червня 2010 року, яким ОСОБА_2 та іншим громадянами надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу; скасовано рішення Української міської ради від 12 серпня 2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9 громадянам для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 »; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, виданий ОСОБА_2 від 08 жовтня 2010 року серії ЯЛ № 427274.
Під час виконання судового рішення встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,1 га є не ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2011 року.
Посилаючись на те, що вищевказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, прокурор просив витребувати її на користь держави в особі Української міської ради Обухівського району Київської області з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 01 серпня 2018 року, позов прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Української міської ради задоволено.
Витребувано на користь держави Україна в особі Української міської ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована в місті Українка Обухівського району Київської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
При задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна земельна ділянка, віднесена рішенням Української міської ради від 10 червня 2010 року до категорії земель із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, належить до водного фонду, у зв`язку з чим не може перебувати у власності фізичних осіб. Оскільки земельна ділянка вибула з володіння Української міської ради поза її волею, відповідно до статті 388 ЦК України вона підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
Суди вказали, що про порушення інтересів держави та територіальної громади саме відповідачем ОСОБА_1 прокурору стало відомо лише у 2017 році. Крім того, Українська міська рада могла дізнатися про порушення її прав відповідачем лише у 2015 році після закінчення розгляду справи № 1018/2717/2012 і звернення до виконання судового рішення, залишеного без змін судом касаційної інстанції 13 травня 2015 року. Наведені обставини свідчать про те, що пред`явивши позов 15 вересня 2017 року, прокурор в інтересах Української міської ради, не пропустив позовну давність.
Короткий зміст касаційної скарги
У серпні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду 06 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій належним чином не надали оцінку аргументам його клопотання про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності. Очевидним є той факт, що Українській міській раді було відомо про придбання ним спірної земельної ділянки ще 07 вересня 2012 року (вказане підтверджується відміткою уповноваженої особи міської ради про реєстрацію від 07 вересня 2012 року за № 44 на нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 07 червня 2011 року).
Прокурор не вказав, що йому перешкоджало звернутися до суду з даним позовом раніше, а також не зазначив, які саме інтереси держави порушено внаслідок придбання ним ( ОСОБА_1 ) земельної ділянки.
Короткий зміст відзиву
Від заступника прокурора Київської області надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених рішень.
Обставини справи
Суди встановили, що рішенням Української міської ради від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .
Рішенням Української міської ради від 12 серпня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вищезазначеним особам.
08 жовтня 2010 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 427274 щодо ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
07 червня 2011 року ОСОБА_2 відчужив вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований 10 серпня 2017 року.
У провадженні Обухівського районного суду Київської області перебувала справа № 1018/2717/2012 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держземагентства у Київській області до Української міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, та повернення земельних ділянок.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 грудня 2014 року у справі № 1018/2717/2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 січня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, визнано недійсним та скасовано рішення Української міської ради від 10 червня 2010 про надання дозволів ОСОБА_2 та іншим на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 із земель запасу площами 0,1 га, 0,3 га, 0,6 га, 0,6 га, 0,1 га, 0,1 га, 0,2 га; скасовано рішення Української міської ради від 12 серпня 2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 »; визнано недійсними державний акт на право власності на земельні ділянки, виданий ОСОБА_2 від 08 жовтня 2010 року серії ЯЛ № 427274 на земельну ділянку площею 0,1000 га; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При розгляді справи № 1018/2717/2012 суди встановили, що спірна земельна ділянка розташована в місті Українка Обухівського району Київської області відноситься до категорії земель водного фонду.
Вищевказані обставини стали підставою даного позову.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 , належить до земель водного фонду, її цільове призначення не було змінене в установленому законом порядку, що є підставою для її витребування відповідно до статті 388 ЦК України.
Суди вказали, що про порушення інтересів держави та територіальної громади прокурору стало відомо лише у 2017 році. Крім того, Українська міська рада могла дізнатися про порушення її прав відповідачем лише у 2015 році після з