Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 291/1447/17
провадження № 61-46434св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ружинський»,
треті особи: Відділ Державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ружинський» на постанову апеляційного суду Житомирської області від
17 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Павицької Т. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ружинський» (далі -
СВК «Ружинський») про визнання недійсним договір оренди землі, скасування запису про проведення його державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона набула право власності на спадкове майно - земельну ділянку площею 3,7392 з кадастровим номером 1825255199:06:000:0052 на території Ружинської селищної ради, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно договору оренди від
23 липня 2015 року ОСОБА_3 передав в оренду земельну ділянку відповідачу терміном на десять років, тобто до 2025 року. Висновком почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні
№ 12017060290000098 встановлено, що договір оренди підписаний не ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , тому згідно зі статтею 203 ЦК України такий договір є недійсним.
З урахуванням викладеного, позивач просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,7392 з кадастровим номером 1825255199:06:000:0052 на території Ружинської селищної ради, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 23 липня 2015 року між ОСОБА_3 та СВК «Ружинський», зареєстрований 24 липня 2015 року Ружинським районним управлінням юстиції, та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 04 травня
2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення його прав як спадкоємця орендодавця згідно укладеного договору оренди земельної ділянки. Крім того, висновок експерта в рамках кримінального провадження є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він проводився за примірником договору оренди, який витребуваний працівниками поліції з СВК «Ружинський», а не по примірнику договору оренди, який оспорюється в суді. При призначенні вказаної експертизи була відсутня сторона відповідача, що є порушенням їх прав та обов`язків. Також суду не надано примірник оригіналу договору оренди землі позивача. Зазначене
є підставою для відмови в позові про визнання договору недійсним, а позовна вимога про скасування державної реєстрації є похідною, а тому і для її задоволення не має підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 04 травня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір оренди землі без номера, укладений між ОСОБА_3 та СВК «Ружинський» 23 липня 2015 року. Скасовано запис про державну реєстрацію речового права від 24 липня 2015 року за номером 10609363. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 не підписував договір оренди землі, тобто у визначеній законом формі не виявив своє волевиявлення, такий договір є недійсним. Спірний договір оренди обмежує спадкоємця орендаря в реалізації права щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою впродовж строку договору оренди.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2018 року СВК «Ружинський» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, суд апеляційної інстанції погодився
з позицією позивача і надав свою оцінку доказів, який суд першої інстанції визнав недопустимим. Крім того, судом не зазначено яким чином були порушені права особи, яка звернулася до суду.
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вона зазначала про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку площею 3,7392 з кадастровим номером 1825255199:06:000:0052 на території Ружинської селищної ради, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 08 лютого 2017 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Згідно з договором оренди землі від 23 липня 2015 року ОСОБА_3 передав земельну ділянку в оренду СВК «Ружинський» строком на 10 років. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права речове право відповідача на підставі спірного договору зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Ружинського районного управління юстиції 30 липня 2015 року за № 23268072.
Висновком експерта від 17 жовтня 2017 року №1/1368 у кримінальному провадженні № 12017060290000098 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в договорі оренди землі від 23 липня 2015 року, в актах визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі земельної ділянки від цієї ж дати виконаний не орендодавцем, а ОСОБА_2 . Кримінальне провадження та висновок експерта були оглянуті судом першої інстанції
в судовому засіданні.
Допитана в якості свідка третя особа ОСОБА_2 показала, що підписала вказані документи замість чоловіка ОСОБА_3 .
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися
у формі, встановленій законом.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні