Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 301/278/14-ц
провадження № 61-45183св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року у складі судді Золотар М. М. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 05 вересня 2018 року
у складі колегії суддів: Кожух О. А., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого
є Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 190/7-05, згідно з яким він отримав кредит для ремонту та облаштування житла у розмірі 125 000,00 грн зі сплатою 20 % річних строком до 28 листопада 2025 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором 29 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 281/12-05.
Відповідачі належним чином взяті на себе зобов`язання не виконують, у зв`язку з чим станом на 01 січня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 248 341,99 грн, з яких: 116 674,70 грн - за кредитом, 86 872,17 грн - за відсотками, 44 795,12 грн - пеня.
17 грудня 2012 року ПАТ «Промінвестбанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за зазначеними кредитним договором та договором поруки.
У зв`язку з цим позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 248 341,99 грн заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року позов задоволено.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 248 341,99 грн заборгованості та 2483,42 грн. судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що у зв`язку з невиконання зобов`язань за кредитним договором у відповідачів виникла заборгованість, яка відповідно до статей 554, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає стягненню на користь позивача; порука у даних правовідносинах не припинилася.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Закарпатськоїобласті від 05 вересня 2018 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року змінено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 29 листопада 2005 року № 190/7-05 станом на 01 січня 2014 року у загальній сумі 215 781,89 грн, з яких: 116 674,70 грн - заборгованість за кредитом, 86 872,17 грн - заборгованість за відсотками, 12 235,01 грн - пеня.
У задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 2157,82 грн. судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Апеляційний суд керувався тим, що ПАТ «Промінвестбанк», звернувшись до суду із позовом у 2007 році, змінив строк виконання основного зобов`язання, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» пред`явило у 2014 році вимогу до поручителя - ОСОБА_2 поза межами установленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, отже порука є припиненою.
Щодо стягнення заборгованості з позичальника - ОСОБА_1 , то позивач, звернувшись до суду у 2007 році з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого
в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки залишається невиконаним, а отже, зобов`язання не припинено, відтак кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, передбачених пунктом 3.4 кредитного договору та статтею 625 ЦК України,
і заборгованість за відсотками в сумі 86 872,17 грн також підлягає до стягнення з ОСОБА_1
Пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. У наданому апеляційному суду розрахунку заборгованість по пені в сумі 12 235,01 грн визначена за період з 01 березня 2013 року по 01 січня 2014 року, яка теж підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 05 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що незважаючи на те, що кредитор звернувся до суду з позовом про примусове стягнення всієї суми боргу, ОСОБА_1 продовжував сплачувати кошти банку в рахунок повернення боргу і після 2007 році, після набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому не підтверджена належними доказами сума заборгованості, яка існувала на момент укладення договору відступлення. Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів про існування заборгованості взагалі, про суму заборгованості по кредиту та відсотках, та
з якого часу ця заборгованість утворилася, то неможливе і стягнення по цьому кредиту. Апеляційний суд неправильно тлумачив правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлені суми, в межах яких
у первісного кредитора та позивача було право вимоги до ОСОБА_1 , які станом на 17 вересня 2007 становили всього 218 652,32 грн. Після цього періоду і до 2012 року ним вносились платежі на загальну суму 72 027,79 грн., тому сума заборгованості повинна складати 146 624,54 грн. Рішення суду не виконано
з вини кредиторі і тому ОСОБА_1 не може нести відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Вартість майна, переданого
в іпотеку була значно більша як сума боргу в декілька разів.
Судові рішення не оскаржуються в частині вирішення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, тому в цій частині
в касаційному порядку не переглядаються.
У січні 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало відзив на касаційну скаргу,
в якому просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 190/7-05, згідно з яким він отримав кредит для ремонту та облаштування житла у розмірі 125 000,00 грн зі сплатою 20 % річних строком до 28 листопада 2025 року.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким до
ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за зазначеними кредитним договором та договором поруки.
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, останнє погашення заборгованості здійснив 25 червня 2013 року, у зв`язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 01 січня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 248 341,99 грн, з яких: 116 674,70 грн - за кредитом, 86 872,17 грн - за відсотками, 44 795,12 грн - пеня.
Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов`язань ПАТ «Промінвестбанк» у квітні 2007 року уже звертався до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості у повному обсязі за кредитним договором від 29 листопада 2005 року № 190/7-05, у рахунок погашення якої просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня
2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 , яким є житловий будинок
з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , шляхом продажу банком предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 218 652,32 грн.
Цим судовим рішення встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 17 вересня 2007 року становить 218 652,32 грн, з яких: 116 674,70 грн - за кредитом; 9 627,53 грн - за відсотками; 16 249,25 грн - пеня, 2 931,71 грн - фінансова санкція за статтею 625 ЦК України, 35 669,13 грн - штраф згідно
з пунктом 6.2 кредитного договору та 37 500 грн штраф згідно з пунктом 5.2.2 кредитного договору.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2008 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня
2007 року в частині встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки
в сумі 145 100,00 грн скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про встановлення ціни продажу предмета іпотеки - на підставі оцінки майна у сумі 291 177,00 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 не виконано.
Пунктом 3.4. Кредитного договору від 29 листопада 2005 року передбачено, що
у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 20 % річних, порядок нарахування яких визначається відповідно до підпунктами 3.2 та 3