Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 357/3086/16-ц
провадження № 61-16247св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Автобізнес Україна»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів:Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ КБ «Експобанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 17 січня 2008 року між ПАТ КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 28 000,00 доларів США на строк до 16 січня 2015 року, із сплатою 12 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Експобанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким остання поручилася солідарно відповідати перед банком за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі. Проте, відповідачі у порушення умов договору не повернули суму кредиту та не сплатили проценти за користування кредитними коштами.
ПАТ КБ «Експобанк» просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по договору кредиту і забезпечення № 317/АК-2008 станом на 19 лютого 2016 року у розмірі 56 665,43 доларів США та 8 955,59 грн, яка складається із:
заборгованість за кредитом у розмірі 26 929,14 доларів США, що еквівалентно 719 646,50 грн;
заборгованість за відсотками у розмірі 12 531,58 доларів США, що еквівалентно 334 890,30 грн;
заборгованість за нарахованою щомісячною комісією за кредитне обслуговування у розмірі 8 955,59 грн;
пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 14 914,14 доларів США, що еквівалентно 398 561,16 грн;
пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 2 290,57 доларів США, що еквівалентно 61 212,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «Експобанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за договоромкредиту і забезпечення № 317/АК-2008 у сумі 804 052,20 грн.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, а відповідачі порушили зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом. Стягуючи проценти за користування кредитом у сумі 34 405,70 грн суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність по вимогах про стягнення процентів та комісії, а тому проценти, нараховані до 29 лютого 2013 року стягненню не підлягають. Судом також зменшено розмір пені до 50 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року скасовано.
Позов ПАТ «КБ «Експобанк»до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк»заборгованість за договоромкредиту і забезпечення № 317/АК-2008 за період з 01 березня 2013 року по 16 січня 2015 року у сумі 10 110,83 доларів США тіла кредиту, 1 257,52 доларів США процентів за користування кредитом, 251,51 доларів США комісії, що разом складає 11 619,86 доларів США.
В іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні позову ПАТ «КБ «Експобанк»до ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом 29 лютого 2016 року. Строк кредитного договору закінчився 16 січня 2015 року, відтак стягненню підлягає заборгованість по кредиту, відсоткам за користування кредитом та комісією у період з 01 березня 2013 року до 16 січня 2015 року. Для стягнення ж пені позовна давність сплила 16 січня 2016 року, а тому у задоволенні позову в частині стягнення пені слід було відмовити за пропуском позовної давності. Звернення позивача до суду з таким ж позовними вимогами у 2014 та 2015 роках не зупиняє позовну давність, оскільки такі позовні заяви залишено без розгляду. Пеня не підлягає стягненню, оскільки для стягнення пені строк позовної давності є скороченим та до подачі позову такий строк сплив. Стягуючи заборгованість у солідарному порядку з позичальника та поручителя суд першої інстанції не врахував приписи статті 559 ЦК України. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договором поруки не встановлено строк дії поруки, а відтак кредитор за положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України мав заявити вимогу до поручителя протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Останнім днем виконання основного зобов`язання є 16 січня 2015 року, а тому позивач мав пред`явити позов до поручителя до 16 липня 2015 року, проте звернувся з даним позовом коли порука вже була припинена. Позивач має право на отримання кредитних коштів та інших платежів у тій валюті, яка передбачена умовами кредитного договору, або в еквіваленті до національної валюти на день платежу. Стягуючи заборгованість у національній валюті суд першої інстанції не звернув уваги на умови кредитного договору та на вимоги позовної заяви. У позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість у валюті, визначеній в умовах договору. Зазначення у позовних вимогах еквіваленту суми стягнення до національної валюти не змінює суті позовних вимог. Розрахунки заборгованості позивач також проводив у доларах США, з вказівкою на грошовий еквівалент іноземної валюти на день подачі позову.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що кредитний договір не відповідає вимогам закону, апеляційний суд вказав, що кредитний договір є чинним та позичальник порушив умови цього договору. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання кредитного договору недійсним лише 19 жовтня 2017, тобто через 9 років після укладення договору. У зв`язку з відкриттям провадження у справі про визнання кредитного договору недійсним, провадження у даній справі було зупинено. Проте, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 за заявою позивача позовна заява залишена без розгляду.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . При цьому, посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що в матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження висновків суду про надання ОСОБА_1 коштів у розмірі 28 000,00 доларів США, безпідставно відхилили клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки за кредитним договором, а наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, адже виходячи з висновків аудитора стосовно невідповідності відсоткової ставки на дату укладання кредитного договору можна поставити під сумнів правильність розміру заборгованості, стягнутого судами на користь банку.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договоромкредиту і забезпечення № 317/АК-2008 за період з 01 березня 2013 року по 16 січня 2015 року у сумі 10 110,83 доларів США тіла кредиту, 1 257,52 доларів США процентів за користування кредитом, 251,51 доларів США комісії. В іншій постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що 17 січня 2008 року ОСОБА_1 та банком укладено договір кредиту і забезпечення № 317/АК-2008, за умовами якого банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в сумі 28 000 доларів США на придбання автомобіля, під 12 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 16 січня 2015 року, із передачею в заставу банку автомобіля Шевролет Авео, 2007 року випуску д. з. НОМЕР_1 . Загальна вартість предмету застави за згодою сторін становить 140 560 грн, що за офіційним курсом гривні до долара США на день укладення цього договору становить 27 833,66 доларів США. Погашення кредиту передбачено шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до графіку погашення кредиту.
В договорі кредиту і забезпечення № 317/АК-2008 передбачено, що:
позичальник зобов`язаний за вимогою банку повернути кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення цього строку у випадку порушення строків сплати процентів (пункт 3.7.);
банк зобов`язується у випадку дострокової вимоги кредиту сповістити про це позичальника та встановити конкретний термін завершення розрахунків (пункт 4.4.1.);
позичальник зобов`язується протягом строку дії договору щомісяця сплачувати комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від залишку заборгованості (пункт 4.5.1.);
прострочення повернення кредиту або його частини (при встановленні банком графіку повернення кредиту) та/або сплати процентів є порушенням позичальником строків/термінів, що передбачені цим договором або встановленні банком відповідно до цього договору (пункт 5.1.).
Позичальник порушив умови договору кредиту і забезпечення № 317/АК-2008щодо своєчасного повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до графіка погашення кредиту за період з 01 березня 2013 року по 15 січня 2015 року позичальник мав сплатити 10 110,83 доларів США по тілу кредиту, 1 257,52 доларів США - процентів за користування кредитними коштами та 251,51 доларів США комісії.
З аналогічними позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звертався до відповідача у 2014 та 2015 роках та ці позовні заяви залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача без поважних причин ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 серпня 2014 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2014 року у справі № 357/3967/14-ц та ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області у справі № 697/1836/15-ц.
29 лютого 2016 року банк звернувся із позовом в цій справі.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неод