Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 136/1924/17
провадження № 61-1096св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс Агро»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс Агро» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2018 року в складі судді: Стадника С. І., та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Марчук B. C., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» про визнання правочинів недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3987 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0082), а також земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2764 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0083), які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Восени 2017 року позивачу стало відомо, що ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» користується належним їй на праві власності земельними ділянками на підставі договору оренди землі № 379 від 05 січня 2010 року, зареєстрованому у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 041004400108, а також договору оренди землі № 184 від 05 січня 2010 року, зареєстрованому у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 41004400134.
Про наявність вказаних угод позивачу раніше не було відомо, а після ознайомлення з їх змістом вона встановила, що підпис в графі «Орендодавець» виконаний не нею, а іншою особою, що не відповідає її волевиявленню як власника землі на передачу її в користування на умовах визначених зазначеними правочинами.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір оренди землі № 379 від 05 січня 2010 року, зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за №041004400108, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2764 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0083), яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області;
визнати недійсним договір оренди землі № 184 від 05 січня 2010 року, зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 41004400134), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3987 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0082), розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі № 184 від 05 січня 2010 року (зареєстровано у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 41004400134), який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3987 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0082), яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Визнано недійсним договір оренди землі № 379 від 05 січня 2010 року (зареєстровано у Липовецькому відділ Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 041004400108), який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2764 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0083), яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що волевиявлення позивача на укладення оспорюваних договорів оренди землі не було, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 007/18 від 21 червня 2018 року. Отримання плати від ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», як компенсації за використання земельних ділянок, не може свідчити про схвалення ОСОБА_1 зазначених договорів на погоджених з власником умовах, що вказує на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про те, що висновок № 007/18 складений експертом, який є працівником ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон», а зазначена експертна установа є приватною, а тому не мала права проводити криміналістичні експертизи, колегія суддів відхилила. Згідно статі 7 Закону України «Про судову експертизу» лише у кримінальному провадженні судово-експертну діяльність здійснюють виключно державні спеціалізовані установи, в інших випадках - судові експерти, які не є працівниками зазначених установ та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 про факт існування оспорюваних договорів оренди землі, тобто, про порушення свого права їй стало відомо, коли вона звернулась до ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» про повернення належних їй земельних ділянок, а саме - в 2017 році. До цього часу вона не могла знати про порушення свого права, оскільки оспорювані договори оренди землі із відповідачем не підписувала. Отримання позивачем орендної плати від ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» як компенсація за використання земельних ділянок, не може свідчити про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договорів у 2010 році, оскільки вона їх не підписувала. Крім того, відповідачем надані заяви позивача на його ім`я на видачу орендної плати за 2016, 2017 роки та видатковий касовий ордер від 04 жовтня 2017 року, які не свідчать про те, що позивачка пропустила позовну давність, оскільки з позовом вона звернулася 01 грудня 2017 року.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що експертиза № 007/18 від 21 червня 2018 року проведена з порушенням чинного законодавства України, оскільки відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних експертиз, до яких відноситься почеркознавча експертиза. Експертиза, призначена у межах кримінального провадження, та криміналістична експертиза не є тотожними. Згідно державного реєстру атестованих судових експертів свідоцтва експерта, видані на ім`я ОСОБА_2 , анульовані 01 листопада 2016 року. У висновку експертизи відсутні будь які відомості стосовно свідоцтва про присвоєння кваліфікації експерта на ім`я ОСОБА_2 .
Позивач не надала доказів на підтвердження своїх тверджень стосовно отримання орендної плати згідно договорів оренди від 2006 року. Натомість ОСОБА_1 отримувала орендну плату саме згідно оспорюваних договорів оренди. Позивач могла довідатись про порушення своїх прав раніше, оскільки починаючи з 2010 року отримує оренду плату, і жодного разу не поцікавилася на підставі чого відповідачем виплачується їй орендна плата.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» про зупинення виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2018 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3987 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0082), а також земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2764 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0083), які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується державним актом серії ЯД № 362598 від 14 лютого 2007 року та державним актом серії ЯА № 802231 від 23 вересня 2005 року на право власності на земельну ділянку.
05 січня 2010 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» строком на 20 років договір оренди землі № 379, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2764 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0083), яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Зазначений договір був зареєстрований Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 010 року, про що в державному реєстрі земель вчинено запис за № 041004400108.
05 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» строком на 20 років також було укладено договір оренди землі № 184, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3987 га (кадастровий номер 0522281400:03:000:0082), яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Зазначений договір був зареєстрований Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року, про що в державному реєстрі земель вчинено запис за № 041004400134.
Позивач стверджувала, що про існування вказаних правочинів дізналась восени 2017 року, після того як звернулась до ТОВ Концерн «Сімекс-Агро» з приводу повернення належних їй земельних ділянок за укладеними у 2006 році договорами оренди землі, які припинили свою дію. Про наявність вказаних угод позивачу раніше не було відомо, а після ознайомлення з їх змістом вона встановила, що підпис в графі «Орендодавець» виконаний не нею, а іншою особою, що не відповідає її волевиявленню як власника землі на передачу її в користування на умовах визначених зазначеними правочинами. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за відновленням своїх прав, оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути земельні ділянки у володіння і користування власника.
За заявою судом призначено почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: 1) чи виконаний підпис в графі «Орендодавець» договору оренди землі від 05 січня 2010 року № 379, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», що зареєстровано Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 041004400108, ОСОБА_1 чи іншою особою? 2) чи виконаний підпис в графі «Орендодавець» договору оренди землі від 05 січня 2010 року № 184, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», що зареєстровано Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05 листопада 2010 року за № 041004400134, ОСОБА_1 чи іншою особою?
Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірни