ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 500/449/19
адміністративне провадження № К/9901/293/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Васильєва І. А., Гімон М. М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін 2013» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (суддя - Хрущ В.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (судді - Матковська З.М., Бруновська Н.В., Улицький В.З.) у справі № 500/449/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін 2013» до Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Тернопільській області), Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державна податкова служба України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін 2013» (далі - Товариство) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС від 2 жовтня 2018 року № 938432/38512954 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 жовтня 2017 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 жовтня 2018 року № 38345/38512954/2 та зобов`язання зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН у день її направлення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ГУ ДФС було неправомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, враховуючи незазначення в квитанції про зупинення такої реєстрації конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Крім цього, позивач послався на те, що відповідачем раніше вже було прийнято позитивне рішення про реєстрацію податкових накладних, складених позивачем за результатом аналогічної господарської операції з тим самим контрагентом, та на підтвердження якої позивачем до податкового органу було подано аналогічні документи. Таким чином за аналогічних обставин податковим органом було прийнято протилежні рішення - про реєстрацію та про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН.
Про вказані обставини позивачем було повідомлено ДФС в порядку адміністративного оскарження спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН, проте відповідач, на думку позивача, безпідставно не звернув увагу на наведені ним підстави для скасування спірного рішення та залишив скаргу позивача без задоволення. Позивач вважає, що подані до органу ДФС документи складені без порушень чинного законодавства України, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних та у повній мірі відображають, реальність господарських операцій здійснених позивачем, а рішення відповідачів - вважає необґрунтованими та незаконними.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 жовтня 2018 року № 38345/38512954/2 року; зобов`язано ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 17 жовтня 2017 року № 1, складену Товариством, датою її прийняття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства документально підтверджений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність первинних документів, поданих позивачем при оскарженні до ДФС спірного рішення ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної, не давало підстав для сумніву щодо реальності господарської операції, за якою складено таку податкову накладну.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 жовтня 2017 року № 1 в ЄРПН, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного рішення податковий орган діяв правомірно та, враховуючи те, що позивачем на підтвердження господарської операції, реєстрація податкової накладної за якою зупинена, було помилково подано первинні документи щодо зовсім іншої операції, не міг прийняти іншого рішення, окрім того, яке є предметом оскарження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, ГУ ДФС звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. У решті рішення суду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України та зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН зазначену податкову накладну, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення не створює юридичних наслідків для платника податків як прийняте в межах процедури адміністративного оскарження (досудового порядку вирішення спору) та є додатковим способом захисту порушених прав платника податків поряд із оскарженням рішення до суду.
При цьому, як вказав суд апеляційної інстанції, позовна вимога про зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 17 жовтня 2017 року № 1 є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації такої податкової накладної. Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції визнано правомірним рішення Комісії ГУ ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної, відповідно, відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не було предметом апеляційного перегляду.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи та просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Відповід