ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2020 року
м.Київ
справа № 814/1521/16
адміністративне провадження № К/9901/34516/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (головуючий суддя Косцова І.П., судді: Турецька І.О., Стас Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості,
В С Т А Н О В И В :
В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення від 30 червня 2016 року №504000006/2016/000012/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 червня 2016 року №504010000/2016/00024.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 30 червня 2016 року №504000006/2016/000012/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 червня 2016 року №504010000/2016/00024.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (другорядного) методу.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових митної вартості.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 03 грудня 2015 року між Товариством (як покупцем) та Відкритим акціонерним товариством «Єдина торгова компанія» (як продавцем) укладено довгостроковий зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/01-16/15-517, предметом якого є поставка позивачу натру їдкого (гідроксиду натрію).
Відповідно до специфікації №4 до контракту від 03 грудня 2015 року продавцем здійснюється поставка товару - натру їдкого (гідроксиду натрію) в обсязі 85,0 +/-5% тон за ціною 249,00 доларів США за 1 тонну на загальну суму 21 165,00 доларів США +/- 5%.
Також на підставі пунктів 2.1,3.1 контракту продавець взяв на себе зобов`язання поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 та взяв на себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.
Окрім того умовами контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 60 доларів США, де середнє котирування FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS рriсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоду відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в специфікації, що підписується сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.
21 червня 2016 року позивачем подано до Митниці електронну митну декларацію за №504010000/2016/001328, в якій визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом (ціною договору (контракту)) та до якої додано наступні документи: контракт №RF/RD/01-16/15-517 від 03 грудня 2015 року з додатковими угодами №1, №4, №5; специфікацію №4 від 25 травня 2016 року (в якій вказано ціну товару - 249,00 доларів США за 1 тону); рахунок-фактуру (інвойс) №V-96 від 07 липня 2016 року; накладну ЦІМ/УМВС за №21640471 від 09 червня 2016 року; сертифікат про походження товару за №6009061822 від 07 червня 2016 року.
Працівниками митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки останні, на їх думку, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості - відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, не подано повні відомості щодо ціни товару, розрахованої відповідно до умов контракту, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а інвойс підписаний бухгалтером підприємства, а не його керівником.
30 червня 2016 року відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення №23355 із запитом про надання додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування); страхового полісу і документів щодо формування ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару, страхування, зниження ціни на 60 доларів США); 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; 3) договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Позивачем на виконання зазначеної вимоги надано до митного органу біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №4, датовані 22 квітня 2016 року, 29 квітня 2016 року, 06 травня 2016 року, 13 травня 2016 року, 20 травня 2016 року, а також повідомлено, що платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, надати неможливо, оскільки відповідно до умов контракту №RF/RD/01-16/15-517 від 03 грудня 2015 року оплата за товар здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару; формування ціни шляхом зменшення її на 60 доларів США є результатом комерційних переговорів та регламентується пунктом 2.2 контракту №RF/RD/01-16/15-517 від 03 грудня 2015 року; вантаж (сода-каустична) не страхувався, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару; договори (угоди, контракти) із третіми особами не укладались, оскільки Товариство є кінцевим споживачем продукту; право підпису бухгалтером інвойсу підтверджено дорученням №277 від 23 грудня 2015 року.
30 червня 2016 року Митницею прийнято рішення №504000006/2016/000012/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого товару за другорядним методом - ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в розмірі 0,4598 доларів США за тону, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2016/00024.
Рішення митного органу було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на доставку товару до пункту призначення, страхування, надану знижку), а декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Частинами 1 -4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські плат