ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 520/2915/19
адміністративне провадження № К/9901/28484/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (суддя - Рубан В.В.), додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (суддя - Рубан В.В.) та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (головуючий суддя - Резнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Мінаєва О.М.) у справі №520/2915/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області, відповідач) у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15 листопада 2013 року про скасування набуття позивачем громадянства України.
В обґрунтування вимог позовної заяви позивач посилався на те, що при поданні ним документів для оформлення набуття громадянства України, компетентними органами, при їх перевірці, не було встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про порушення ним процедури отримання документів чи їх достовірності. Внаслідок цього позивач вважає, що правомірно та на законних підставах набув громадянство України і в послідуючому йому було видано паспорт громадянина України. Проте, 15 листопада 2013 року відповідач прийняв рішення про скасування рішення про набуття позивачем громадянства України ( рішення від 07 липня 2006 року) у зв`язку з тим, що громадянство було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. Вважаючи, що відповідач незаконно позбавив його права володіти, користуватися і розпоряджатися паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , який він отримав на законних підставах, позивач звернувсь до суду за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУДМС України в Харківській області від 15 листопада 2013 року про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 07 липня 2006 року про набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України. Стягнуто на користь позивача витрати по оплаті судового збору.
Судові рішення мотивовано тим, що на підтвердження факту проживання на території України, для набуття громадянства, заявником ( ОСОБА_1 ) було надано судове рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 червня 2006 року у цивільній справі №20-614-06. Вказане рішення слугувало підставою для набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням. Оскільки факт підробки вказаного рішення суду, як і факт подання заявником свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, не встановлено компетентними органами, то відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України за відсутності правових підстав.
Крім того, додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат по цій справі задоволено. Стягнуто з ГУ ДМС України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 600,00 гривень.
Постановляючи таке рішення суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що представником позивача доведений факт сплати позивачем витрат на правничу допомогу на суму 7 600,00 гривень, оскільки надано необхідне коло підтверджуючих доказів для визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, відповідачем подано касаційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та ухвалену за наслідками її перегляду постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року.
Оскільки касаційні скарги подані на рішення, які постановлені в одній справі, їх вирішено розглядати в одному провадженні.
В обґрунтування касаційних скарг відповідач вказував про наявність у нього права відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» скасувати рішення про набуття громадянства внаслідок подання особою неправдивих відомостей, тим паче надання підроблених документів. Факт надання позивачем неправдивих відомостей підтверджується наявністю довідки з Жовтневого районного суду міста Харкова про відсутність справи щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України. Скаржник зазначив, що відсутність жодного кримінального провадження та вироку суду з приводу підроблення судового рішення не спростовують факту використання позивачем підробленого документу, на підставі якого він отримав громадянство України.
Також відповідач наполягав, що позивачем не було обґрунтовано понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у тому розмірі який стягнуто на його користь судом оскільки представник позивача не вперше представляє інтереси клієнтів по аналогічним справам, користується вже напрацьованими зразками документів, а підготовка до справ даної категорії не потребує вивчення великого об`єму нормативної бази. Проте суди зробили протиправний та необґрунтований висновок про співмірність та доведеність таких витрат (на професійну правничу допомогу) та наявність підстав для їх відшкодування.
Представник позивача адвокат Вітер Н.В. надала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити скаргу без задоволення, а рішення ухвалені у справі №520/2915/19 - без змін.
Крім того, представником позивача надано заяву про відшкодування судових витрат, у якій адвокат Вітер Н.В. просить стягнути з ГУ ДМС України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3000,00 гривень.
На заявлену заяву про відшкодування судових витрат відповідач подав заперечення у яких просив зменшити їх розмір. Відповідач наполягав, що розмір витрат на складання відзиву на касаційну скаргу не є співмірним із складністю даної справи, та часом, витраченим адвокатом на складання такого документа, який (час) адвокатом взагалі не зазначається.
Рух касаційної скарги
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 21 серпня 2020 року у відповідності до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
20 червня 2006 року позивач звернувся з заявою до УГІРФО УМВС України в Харківській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
В якості підтвердження свого постійного проживання на території України, позивач надав рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 червня 2006 року, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Агджабеді республіки Азербайджан в Україні постійно з серпня 1989 року по грудень 1990 року.
07 липня 2006 року за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України».
23 листопада 2009 року Печенізьким РВ ГУМВС України в Харківській області позивача документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
20 вересня 2013 року на адресу Жовтневого районного суду міста Харкова ГУ ДМС України в Харківській області направлено запит щодо підтвердження факту винесення рішення від 20 червня 2006 року по справі №20-614-06 про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Жовтневий районний суд міста Харкова листом № А-1/1 від 01 жовтня 2013 року повідомив, що згідно алфавітних показників цивільних справ за 2006 рік справа про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 не зареєстрована.
На підставі вказаного листа 11 листопада 2013 року ГУ ДМС в Харківській області складено подання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України.
15 листопада 2013 року відповідач прийняв рішення про скасування рішення ГУ МВС України в Харківській області від 07 липня 2006 року про набуття громадянином ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, оскільки громадянство України набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
Доказів направлення/отримання позивачем вказаного рішення матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо скасування набуття громадянства України, позивач звернувся до суду.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України»(далі також - Закон №2235-III).
За приписами пункту другого статті 6 Закону №2235-III громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
В той же час, пунктом 2 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України» визначено, що підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року№ 588/2006) (далі - Порядок № 215).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 16 липня 1990 року на територіях, зазначених у абзаці першому пункту 22 цього Порядку (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 22 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи до 16 липня 1990 року на зазначеній території.
Згідно з пунктом 38 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), у разі відсутності документів про постійне проживання на територіях, зазначених у абзаці першому пункту 22 цього Порядку, або документів, що підтверджують родинні стосунки, подається відповідне рішення суду.
Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Пунктом 96 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.
Згідно з пунктом 97 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
При цьому, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо неправдивих відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 07 серпня 2006 року. Підставою для набуття громадянства було постійне проживання ОСОБА_1 з серпня 1989 року по грудень 1990 року в місті Харків, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 червня 2006 року у цивільній справі №20-614-06 про встановлення факту, що має юридичне значення.
На запит ГУ ДМС України в Харківській області щодо підтвердження факту винесення такого рішення Жовтневий районний суд міста Харкова листом від 01 жовтня 2013 року № А-1/1 повідомив про те, що згідно алфавітних покажчиків цивільних справ за 2006 рік справа про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована.
За таких обставин відповідач дійшов висновку, що процедура набуття громадянства України позивачем відбулась з по