ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 813/2737/16
адміністративні провадження № К/9901/37763/18, К/9901/37764/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року (суддя Кедик М.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді: Ніколін В.В., Рибачук А.І.) у справі №876/6242/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, підприємець, платник податків) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0001021303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 76842,38 грн., з яких 61473,91 грн. - основне зобов`язання, 15368 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001031303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №001011303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2586,88 грн., з яких 2253,51 грн. - основне зобов`язання, 563,37 грн. - штрафні (фінансові санкції); рішення від 19.07.2016 року №00012001303 про застосування штрафних санкцій; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.07.2016 року №Ф-00001211303 на суму 133009, 29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіряючими під час проведення перевірок не було враховано витрати, понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від різних постачальників, витрати на паливно-мастильні матеріали, не вірно визначені витрати понесені та сплачені банківськими платежами. Вважає, що в акті перевірки контролюючим органом не відображені інші отримані та сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги від постачальника на суму 347780 грн. Зазначає, що відповідно до форми таблиці додатка 5 сума чистого доходу розраховується за кожен місяць окремо, а не діленням чистого доходу за рік на кількість календарних місяців.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 06.06.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0001031303 та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову, визнане протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 року №0001031303.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у справі № 813/2737/16 залишити без змін.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом, що підприємець здійснював оплату фізичним особам - підприємцям за придбані товари, а не фізичним особам, тому є податковим агентом та повинен відображати такі доходи у розрахунку №1-ДФ.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач також звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку товариства, полягають у неврахуванні судом, що понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від різних постачальників, витрати на паливно-мастильні матеріали, не вірно визначені витрати понесені та сплачені банківськими платежами. Вважає, що в акті перевірки контролюючим органом не відображені інші отримані та сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги від постачальника на суму 347780 грн. Зазначає, що відповідно до форми таблиці додатка 5 сума чистого доходу розраховується за кожен місяць окремо, а не діленням чистого доходу за рік на кількість календарних місяців.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, про що 25 травня 2016 складено акт №766/13-03-13-03/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 4 частини 2 статті 6, частини 1 пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 133009,29 грн, в т.ч. за 2014 рік в сумі 75825,41 грн та 2015 рік в сумі 57183,88 грн; пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не ведення обліку доходів та витрат за 2014 рік та 2015 рік; пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині перекручення даних в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2015 рік, що привело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 61473,91 грн, в т.ч. 2014 рік - 35007,91 грн, 2015 рік - 26466,0 грн; пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1, статті 163 пункту 16.1 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 2253,51 грн; розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 року за №46/18784, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині неподання до податкового органу інформації про суми доходів нарахованих (виплачених) на користі суб`єктів господарської діяльності - фізичних осіб за перший, третій квартал 2014 року та перший квартал 2015 року.
На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкову вимогу від 25.05.2016 року №Ф - 0000991303 на суму 133009,29 грн., яка була оскаржена підприємцем в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження зазначеної вимоги, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області скасувало спірну вимогу податкового органу в частині визначення донарахованої суми з єдиного внеску у розмірі 5405,88 та зобов`язано податковий орган винести нову вимогу.
Контролюючим органом 20.07.2016 року винесено податкову вимогу №Ф - 00001211303 на суму 127603,41 грн.
Контролюючим органом 10.06.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001021303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 76842,38 грн, з яких 61473,91 грн - основне зобов`язання, 15368 грн - штрафна (фінансова) санкція; № 0001031303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п на суму 510,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція; №001011303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 2586,88 грн, з яких 2253,51 грн - основне зобов`язання, 563,37 грн - штрафна (фінансова) санкція; рішення від 19.07.2016 № 00012001303 про застосування штрафних санкцій.
Рішення від 10.06.2016 року №00012001303 про застосування штрафних санкцій також оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами чого Головне управління ДФС у Львівській області скасувало рішення від 10.06.2016 року №00012001303 про застосування штрафних санкцій частково в сумі 540,59 грн.
Контролюючим органом прийнято рішення від 19.07.2016 року №00012001303 про застосування штрафних санкцій.
Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що між позивачем та приватним підприємством укладено договір про надання юридичних послуг від 01.03.2014 року №01/03/01, за умовами якого позивачеві надавались послуги з правового супроводження господарської діяльності. Фізичною особою також придбавались паливно-мастильні матеріали.
Позивач здійснював оплату за придбаний товар постачальникам, надані послуги, єдиний соціальний внесок за кожний поточний календарний місяць.
Всього витрати за даними перевірки у 2014 році становлять 649638,81 грн, а саме: витрати понесені на придбання товару в сумі 548155,07 грн, інші витрати (послуги банку, послуги ПП «ВНВ-Аудит» (37527378), будівельні послуги, єдиний соціальний внесок, господарські витрати) в сумі 101483,74 грн.
Всього витрати за даними перевірки у 2015 році становлять 708114,54 грн, а саме витрати понесені на придбання товару в сумі 680551,15 грн, інші витрати, єдиний соціальний внесок, господарські витрати в сумі 27563,39 грн.
Підприємцем включено до витрат за результатами первинних документів (чеків) представлених до перевірки та доданих до матеріалів справи, що підтверджують факт оплати за паливно-мастильні матеріали платником товарів/послуг, у 2014 році на загальну суму 11132,88 грн, без ПДВ 9276,83 грн, у 2015 році на загальну суму 33605,21 грн, без ПДВ 28003,22 грн.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
За вимогами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, з аналізу норм податкового законодавства як в редакції, чинній на 2014 рік, так і в редакції, чинній у 2015 році, вбачається, що фізична особа-підприємець має право включити до складу витрат відповідні суми, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів та господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, і які підпадають під перелік витрат операційної діяльності.
Висновки конт