ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 812/1129/18
адміністративне провадження № К/9901/60779/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у складі судді Борзаниці С.В. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Геращенко І.В. (головуючий), суддів: Арабей Т.Г., Сухарьок М.Г. у справі за позовом відділення Фонду до Державного підприємства «Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль» (далі - ДП «Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У квітні 2018 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило:
1.1 стягнути адміністративно-господарські санкцій за 2017 рік у сумі 280411,97 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 64,93 грн.
2. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 21 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України від 21 березня 1991 року №875-XII Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII) передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки він створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформував орган зайнятості населення про наявність вільних вакансій для працевлаштування інвалідів, подавав до Фонду соцзахисту інвалідів звітність за встановленою формою.
3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
3.1. ДП «Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль» відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, зареєстровано у позивача як роботодавець 27 червня 2007 року за №44/129/1.
3.2. На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, відповідач подав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 518 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 17; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII 21 особа; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) 36313,35; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) 70102,99.
3.3. З врахуванням середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 70102,99 грн позивачем за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 280568,69 грн та пеня за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 64,93 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відділення Фонду звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
4.1. Мотивами касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 18-20 Закону №875-XII, оскільки відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів згідно з встановленим законом нормативом, а тому зобов`язаний сплатити до Фонду соцзахисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції.
5. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон № 875-XII.
10. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
11. Частинами першою-третьою статті 18 Закону №875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
12. Частинами першою та другою статті 19 цього Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
13. Частиною першою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зар