ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 825/2086/16
адміністративні провадження № К/9901/40577/18, К/9901/40580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ» та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року (суддя Лобан Д.В) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі №825/2086/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ» (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2016 року №0003061400, яким позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 172941,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіряючими під час проведення перевірок не було враховано, що підприємство та його нерезидент дійшли згоди про прийомку товару турецьким представником по якості на місці завантаження, у зв`язку з чим майже по кожному відвантаженню між підприємством-експортером і імпортером узгоджувався акт уцінки від 5% до 10% готової продукції, а тому по кожній вантажно-митній декларації відбувався експорт продукції на 100-200 доларів США менше, ніж це заявлялося в інвойсі на оплату і у відповідній вантажно-митній декларації. Кожен акт уцінки підписувався обома сторонами експортного контракту, як додаткова угода. У зв`язку з цим вартість відвантаженої продукції по вантажно-митній декларації є більшою ніж фактично узгоджена вартість між сторонами контракту.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 03.01.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Груп ТМ» задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 01.09.2016 року №0003061400.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року у справі № 825/2086/16 залишити без змін.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом, що при здійсненні розрахунків по контракту поставки валютні кошти від нерезидента надходили на користь підприємства з порушенням визначених законодавством термінів розрахунків та не в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач також звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року і Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року та направити справу №825/2086/16 на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку товариства, полягають у неврахуванні судом, що саме банки здійснюють контроль за дотриманням валютного законодавства та визначають факт прострочення надходження валютної виручки у суб`єктів господарювання, яких обслуговують, про що інформують податкові органи, які уповноважені лише нараховувати пеню за виявленими банками простроченнями. Вважає, що платником податків не були порушені граничні терміни надходження валютної виручки.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 16 лютого 2015 року по 05 серпня 2016 року по експортному контракту від 16 лютого 2015 року № 1FА.
За результатами перевірки складено акт від 12.08.2016 року №324/14/38270832 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постанов Правління Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.2015 року №863, від 03.03.2016 року №140.
За результатами перевірки на підставі акту перевірки, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2016 року №0003061400 від 01 вересня 2016 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 172941,65 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене товариством в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України від 14.11.2016 року №2447716/99-99-11-01-02-25 залишено без змін.
Вважаючи, що рішення відповідача прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що товариством з нерезидентом укладено контракт від 16.02.2015 року №1FA на експорт пиломатеріалу обрізного в обсягах (надалі - контракт) та по ціні згідно додатків до контракту. Загальна сума контракту 300000,00 дол. США.
Відвантаження товару здійснюється на умовах - FCA- Чернігівський р-н, с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 23-Г згідно Правилам «Інкотермс-2010».
На виконання умов контракту було відвантажено нерезиденту пиломатеріал обрізний сосновий на загальну суму 317 426,82 дол. США (7539944,48 грн).
Закриття митної декларації від 08.04.2016 року №11791 відбулося 10.08.2016 року. При цьому відповідачем пеню розраховано за період з 08.07.2016 року по 05.08.2016 року. Але, з 29.07.2016 року пеня розраховується у разі прострочення на строк понад 120 днів, а не на строк понад 90 днів. Тому прострочення у даному випадку не може розраховуватися за період 08.07.2016 року по 05.08.2016 року, так як протягом цього часу законодавчі вимоги щодо періоду після якого нараховується прострочення було змінено
Це ж стосується і інших 10-ти митних декларацій, зазначених у акті перевірки.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постановами Правління Національного Банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
Пунктами 1 та 2 Постанов Правління Національного Банку України від 04.12.2015 року №863, від 03.03.2016 року №140 та від 07.06.2016 року №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензіє Національного банку України.
Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим пункту 2 Постанов №863, №140, №342 поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання».
Уповноваженій банк зобов`язаний здійснити обов`язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту без доручення клієнта, виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.
Пунктом 5.2 розділу 5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 зі змінами та доповненнями, визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб`єктом господарювання, зокрема для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України.
Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентом, зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки (пункт 5.3 розділу 5 Інструкції).
При цьому, статтею 1 Закону №185/94-ВР визначено, що виручка резидентів у іноземні валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.3 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортним