ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 814/2608/16
адміністративне провадження № К/9901/45272/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 (суддя: Т.О. Гордієнко) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (колегія суддів: Т.М. Танасогло, Л.Є.Зуєва, О.В.Яковлєв) у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2013 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з 3-ма різними позовами (ухвалою місцевого адміністративного суду були об`єднанні в одне адміністративне провадження) до Миколаївської митниці ДФС, в яких просив скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 11,12,13 від 06.03.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що документальна невиїзна перевірка проведена безпідставно, тому й податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що підстави для пільгового оформлення транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні, Миколаївська митниці ДФС правомірно здійснила документальну невиїзну перевірку та донарахувала позивачу митні платежі в сумі, як вони були визначені самостійно, але не оплачені позивачем при оформленні ВМД від 09.08.2011 року на суму 373661,26 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати позов задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує, що відповідач безпідставно застосував в оскаржуваному рішенні приписи статті 54 Податкового кодексу України, так як ним особисто було подана митна декларація, в якій вказані суми митних платежів необхідних до сплати. При цьому є помилковим застосування до нього штрафних санкцій, так як ним не вчинялось фінансове правопорушення. Пільга по не сплаті вказаних митних платежів була визначена на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1818/11/1470. Подальше скасування такого рішення в касаційному порядку свідчить про порушення судами, а не позивачем законодавства з питань митного оформлення транспортного засобу, який ввезений громадянином на митну територію України. Судами першої і апеляційної інстанції під час розгляду даної справи не було здійснено перевірку правильності обчислення розміру вказаних сум в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Крім того, позивач зауважує, що в акті перевірки не вказано в чому саме проявляється факт заниження ним сум митних платежів (в т.ч. суми акцизного збору і ПДВ) з огляду на те, що в такому акті зазначено про декларування ним відповідних сум коштів.
Письмовому відзиву від відповідача на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи про суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що Актом № Н/0005/3/504000000/00ЕР393375 документальної невиїзної перевірки застосування пільг в оподаткуванні товарів, які ввезені на митну територію України громадянином України ОСОБА_1 у режимі імпорт за ВМД від 09.08.2011; № 504000009/2011/003807 від 18.02.2013 встановлено, що позивач 02.12.2010 звернувся до Миколаївської митниці в порядку ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України» із заявою про здійснення митного оформлення належного йому автомобіля «LEXUS LS 600 HL» 2008 р.в.
04.08.2011 позивач подав вантажну митну декларацію з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг на митної території України транспортного засобу із застосуванням пільг встановлених ст.8 Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України» на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2011 по справі 2а-1818/11/1470.
Позивач у ВМД зазначив суму по миту (код податку 121)- 53048,34 грн., по податку на додану вартість (код податку 128)- 150690,77 грн., з акцизного збору (код податку 185)- 169922,15 грн. Нараховані зазначені платежі, спосіб, яких визначено 06-умовні платежі. Загальна сума митних платежів складає 373661,26 грн.
Відповідачем ВМД № 504000009/2011/003807 зареєстрована 09.08.2011 року.
Постановою Вищого адміністративного суду від 27.09.2012 року (справа №2а-1818/11/1470) скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, та в позові позивачу відмовлено, що свідчить про відсутність у позивача підстав для митного оформлення транспортного засобу у пільговому режимі.
За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.03.2013:
- №11, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами в сумі 53048,34 грн. основного платежу, 13262,09 грн. штрафних санкцій.
- №12, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - акцизний податок з транспортних засобів на суму 169 922,15 грн. основного зобов`язання, 42480,54 грн.,
- №13, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість в сум 150690,77 грн. основного платежу, 37672,69 грн. штрафних санкцій.
Незгода із вказаними податковими повідомленнями-рішення стала підставою для звернення позивачем до суду, який визнав їх законними, з чим погоджується Верховний Суд.
Так, ознайомившись із матеріалами справи Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені позову, які побудовані на аналізі приписів статі 351 Митного кодексу України, статі 54 Податкового кодексу України, а також статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), з огляду на те, що митний орган, встановивши, що під час митного оформлення особистого транспортного засобу, який належить позивачу на праві приватної власності він не мав права користуватись пільгою, - звільнення від оподаткування. Таким чином, задекларовані ним в митній декларації, але не сплачені податкові зобов`язання вірно визначені відповідачем в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, винесених на підставі законно призначеної і проведеної податкової перевірки, результати якої зафіксовані в акті.
При цьому варто відзначити, що не заперечу