ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 823/9/18
адміністративне провадження № К/9901/55107/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці»
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Беспалов О.О., Губська Л.В.)
у справі № 823/9/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кищенці» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кищенці» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05.03.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Товариство, зокрема, зазначає, що судами прийнято рішення, яке не ґрунтується на матеріалах справи.
Відзив на касаційну скаргу Товариства від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
03.07.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 28.11.2017 року № 491/23-00-14-0107/31561125.
Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:
1. п. 185.1 ст. 185, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на загальну суму 285 246 грн.
2. п. 185.1 ст. 185, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) по загальній декларації за березень 2017 року на суму 13 160 грн.
3. п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації на загальну суму 117 657 грн., в т.ч.:
- що сплачується до державного бюджету на загальну суму 11 922 грн;
- що спрямовується на спеціальний рахунок на загальну суму 105 735 грн.
та завищено податок на додану вартість по спеціальній декларації за жовтень 2014 року на суму 4 494 грн;
На підставі висновків акта перевірки, 12.12.2017 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0007541401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 498 012 грн, з яких 398 409 грн за податковим зобов`язанням та 99 603 грн за штрафними санкціями;
- № 0007521401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року на 13 160 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги стосуються виключно обставин, які стали підставою для висновку податкового органу про порушення норм податкового законодавства.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставами для висновків податкового органу про вчинені товариством порушення податкового законодавства стали:
- безкоштовна поставка бюджетним організаціям, органам місцевого самоврядування, працівникам товариства товарів та послуг без нарахування ПДВ;
- включення податкових зобов`язань від реалізації полуниць не до загальної, а до спеціальної декларації з ПДВ,
- також відсутність реальності здійснення господарських операцій з ПП «ЄвроАгроДистриб`юшн».
В ході перевірки податковим органом встановлено, що Товариством не нараховувався податок на додану вартість на безкоштовно поставлені товариством бюджетним організаціям, органам місцевого самоврядування та працівникам товари (послуги). Перелік отримувачів товарів (послуг) та первинних документів, які слугували підставою для висновків податкового органу, наведений в акті перевірки (том 1 арк. с. 18-19).
Всього в період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року безкоштовно надано товарів (послуг) без нарахування ПДВ на суму 258 222 грн.
Копії зазначених первинних документів долучено до матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій.
Позивач не заперечує, що ним придбавались вказані товари (послуги), але в касаційній скарзі позивач зазначає, що документальних підстав для відображення в бухгалтерському обліку операцій з постачання товарів (послуг) в нього немає, оскільки такі операції позивачем не здійснювались. Висновки про безоплатне постачання зроблені на підставі документів про придбання позивачем товарів та послуг, а не про їх постачання.
Суд вибірково дослідив наявні в матеріалах справи копії первинних документів, з яких вбачається, що позивачем, як замовником прийнято виконані роботи з поточного ремонту автомобільної дороги Хижня-Вороне Жашківського району Черкаської області (том 1 арк. с. 92), ремонту будинку культури с. Павлівка (том. 1 арк. с. 109), влаштування асфальтобетонного покриття по вул. Шевченка с. Павлівка (том 1 арк. с. 130) тощо. Об`єкти, на яких проводились роботи, не є власністю Товариства, не перебувають в його оренді та не рахуються на балансі Товариства. Вказані витрати позивачу не компенсовано.
Таким чином, Суд вважає підтвердженим, що Товариство за власні кошти оплачувало своїм контрагентам послуги, надані третім особам.
Щодо постачання товарів, в касаційній скарзі зазначено, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, в жодному документі відсутня інформація про те, кому переданий товар.
В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема, на письмових поясненнях головного бухгалтера Товариства Бойко Л.М. Вказані пояснення позивачем під сумнів не поставлено.
Суд зазначає, що враховуючи те, що позивач не заперечує придбання товарів, які податковий орган визначив як безкоштовно поставлені, для підтвердження своїх заперечень позивач мав би надати докази, що вказані товари використані в господарській діяльності, продані будь-яким покупцям, знаходяться на складах Товариства тощо. Проте, жодних заперечень висновку податкового органу, що товари вибули із володіння Товариства без оплати, позивачем не надано.
За приписами пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.<