ПОСТАНОВА
Іменем України
20 серпня 2020 року
Київ
справа №821/194/17
адміністративне провадження №К/9901/34686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського Валерія Івановича. третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мусулевського Андрія Андрійовича на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді: Войтовича І.І від 10 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Яковлєва О.В., Федусика А.Г., Танасогло Т.М. від 27 червня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славінського В.І. (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк», відповідач), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. щодо невключення ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничної суми відшкодування до 200 000,00 грн за угодою про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078922 (договір банківського вкладу) від 15 січня 2015 року, угодою про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 079670 (договір банківського вкладу) від 26 січня 2015 року;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ), яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничної суми відшкодування до 200 000,00 грн за угодою про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078922 (договір банківського вкладу) від 15 січня 2015 року, угодою про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 079670 (договір банківського вкладу) від 26 січня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якими позивачу має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за рахунок Фонду, а Уповноважена особа в порушення вимог чинного законодавства не включила позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку, що порушує майнові права позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти на рахунок позивача перераховано внаслідок здійснення дроблення банківського рахунку юридичної особи, а тому позивач не має права на отримання гарантованої суми відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 24 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 821/194/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 821/194/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивач набула статус вкладника ПАТ «Златобанк» у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому має право на отримання суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що правочин з перерахування коштів з рахунку іншої фізичної особи на рахунок позивача має ознаки нікчемності, визначені пунктом 7 частини третьої статті 38 цього Закону, є необґрунтованими.
Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли до правильного висновку про правомірність дій Уповноваженої особи, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 15 січня 2015 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 078922, відповідно до пунктів 2.1 - 2.5 якої банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 , вид вкладу «Класичний» в національній валюті, із початковою суму вкладу - 40 000, 00 грн, строком до 13 лютого 2015 року.
Відповідно до квитанції № 365074 від 15 січня 2015 року позивачем згідно умов угоди № 078922, на вкладний рахунок № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти, у сумі 40 000,00 грн.
Відповідно до квитанції № 603531 від 21 січня 2015 року позивачем відповідно до умов угоди № 078922, на вкладний рахунок № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти, у сумі 44 000,00 грн.
13 лютого 2015 року відповідно до меморіального ордеру № 509799 з вкладного рахунку № НОМЕР_2 на картковий рахунок позивача № НОМЕР_3 здійснено переказ коштів у сумі 15 000,00 грн, призначення платежу «Часткове повернення депозиту, угода № 078022 від 15 січня 2015 року».
Крім того, 26 січня 2015 року між ПАТ «Златобанк» та позивачем укладено угоду про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 079670 (договір банківського вкладу), відповідно до пунктів 2.1 - 2.5 якої банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4 , вид вкладу «Класичний» в національній валюті, з початковою сумою вкладу - 116 000,00 грн; строком до 26 лютого 2015 року.
Відповідно до меморіального ордеру № 796188 від 26 січня 2015 року, позивачем з власного поточного рахунку № НОМЕР_5 , відкритого в ПАТ «Златобанк» згідно умов угоди № 079670 на вкладний рахунок № НОМЕР_4 перераховано грошові кошти у сумі 116 000,00 грн.
На підставі постанови НБУ від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 лютого 2015 року прийнято рішення № 30 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк».
Уповноваженою особою не включено позивача до переліку вкладників ПAT «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку із проведенням перевірки правочинів відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Перевіркою встановлено, що 1 грудня 2014 року з поточного рахунку ПП «ВОСТОК-АГРО» (код 33268551), відкритого в ПAT «Златобанк», на рахунок позивача № НОМЕР_5 надійшли кошти в сумі 199 400,00 грн з призначенням платежу «Зворотна фінансова допомога без ПДВ».
При цьому, Уповноваженою особою направлено на адресу ОСОБА_1 лист № 75 від 29 травня 2015 року та повідомлення про нікчемність № 402 від 30 січня 2017 року, відповідно до якого транзакція з перерахування коштів з поточного рахунку ПП «ВОСТОК-АГРО» (код 33268551), відкритого в ПAT «Златобанк», на рахунок позивача № НОМЕР_5 в сумі 199 400,00 грн є нікчемною на підставі пунктів 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 13 лютого 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу від 15 січня 2015 року, знаходилась сума 199400 грн. Кошти на рахунок позивача надійшли від ТОВ «ВОСТОК-АГРО».
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли до висновку, що правочин з перерахування коштів на рахунок позивача за договорами банківського вкладу від 15 січня 2015 року та 26 січня 2015 року у ПАТ «Златобанк», мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Колегія суддів критично оцінює такі висновки судів з огляду на наступне.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованими до договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Златобанк», оскільки на підставі цих договорів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих договорів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.
При цьому пункт 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення договору банківського вкладу та зарахування коштів на нього, а також на момент запровадження у ПАТ «Златобанк» тимчасової адміністрації, статті 38 Закон № 4452-VI діяла у редакції, в якій зазначений пункт був відсутній. Пункт 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є спеціальною підставою для визнання нікчемними договорів, яка введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «П