ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9817/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Титикало Р.С. - адвокат (ордер від 20.08.2020 № АА 1039706), Сторожук В.А - адвокат (ордер від 20.08.2020 № АІ 105039 від 20.08.2020),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дека НК"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дека НК"
про визнання договору недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" (надалі - ТОВ "Амадеус Ко") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека НК" (надалі - "ТОВ "Дека НК") про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 26.08.2016 №26/08/2016-2.
1.2. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що укладений між сторонами договір не відповідає приписам законодавства України. Підставою для недійсності договору №26/08/2016-2 позивачем визначено невідповідність його вимогам статей 182, 761 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); у зв`язку з тим, що визначений ним об`єкт оренди не є нерухомістю, адже його не було введено в експлуатацію, і тому він не може бути предметом правовідносин оренди.
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2019 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Амадеус Ко" до ТОВ "Дека НК" про визнання договору від 26.08.2016 №26/08/2016-2 недійсним відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановив нікчемність договору № 26/08/2016-2 в силу закону (частина перша статті 220 ЦК України) з огляду на відсутність його нотаріального посвідчення, а також судового рішення про визнання його дійсним. При цьому суд першої інстанції вказував, що такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. На підтвердження вказаної позиції місцевий господарський суд посилався на аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (колегія суддів: Кравчук Г.А. - головуючий, Коробенко Г.П., Козир Т.П.) рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину постанови в іншій редакції, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір № 26/082016-2, укладений позивачем як орендодавцем, який не провів державну реєстрацію нерухомого майна, і відповідно, не набув права власності на це майно, не має наслідком виникнення законного права на володіння та користування майном у орендаря, а тому договір №26/08/2016-2 є таким, що порушує публічний порядок, оскільки такий правочин посягає на економічну основу держави щодо непорушності права приватної власності як конституційного права людини і громадянина і спрямований на використання приватної власності на нерухоме майно всупереч закону, який передбачає обов`язковість державної реєстрації прав. Наведені обставини свідчать про нікчемність договору №26/08/2016-2 у відповідності до вимог частини другої статті 228 ЦК України. Оскільки такий договір є нікчемним в силу закону, не породжує будь-яких правових наслідків для сторін, позовна вимога про визнання вказаного договору недійсним як оспорюваного не може бути задоволена судом.
2.5. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що укладення одночасно договору № 26/08 та договору № 26/08/2016-2 мало на меті виключно обхід встановленого законодавством обов`язку здійснення нотаріального посвідчення правочину оренди нерухомості, укладеного строком більше трьох років, фактично відбулось дроблення строку оренди майна за ними, що в силу приписів статей 12, 13 ЦК України свідчить про недобросовісність сторін. Враховуючи відсутність нотаріального посвідчення договору № 26/08 та договору № 26/08/2016-2, а також судових рішень про визнання їх дійсними, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилась із висновком суду першої інстанції, що такі правочини є нікчемними в силу приписів частини першої статті 220 ЦК України.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині встановлення нікчемності оспорюваного договору.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, встановивши нікчемність договору № 26/08/2016-2 на підставі частин першої та другої статті 228 ЦК України, застосував норму права про нікчемність договору без урахування висновків Верховного Суду, викладених щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16 Верховний Суд вказував, що, виділяючи правочин, який порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. На думку відповідача, оскільки спірний договір не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і не спрямований на порушення публічного порядку, то суд апеляційної інстанції, без установлення вини сторін, яка виражається в намірі порушити публічний порядок, дійшов помилкових висновків, що договір № 26/08/2016-2 є таким, який порушує публічний порядок.
4.1.2. Відповідач також вказує на те, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкових висновків щодо нікчемності договору у зв`язку із недодержанням форми правочину щодо нотаріального посвідчення договору. Відповідач вказує, що відповідно до умов договору № 26/08/2016-2 сторони дійшли згоди щодо терміну дії договору лише 35 місяців (два роки одинадцять місяців), висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо недобросовісної поведінки сторін (укладення 26.08.2016 одночасно двох договорів мало на меті дроблення строку оренди майна за ними та відповідно обхід встановленого законодавством обов`язку щодо нотаріального посвідчення) ґрунтуються лише на припущеннях суду, без належного обґрунтування. На думку скаржника, законом не встановлено нікчемність довготривалих правовідносин за різними договорами.
4.2. Доводи інших учасників.
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, а також просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Розгляд клопотань
5.1. 20.08.2020 представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання.
5.2. Колегією суддів Касаційного господарського суду вказане клопотання відхиляється, як необґрунтоване, оскільки неможливість прибуття у судове засідання представника не є перешкодою позивачу направити у судове засідання іншого представника або здійснювати представництво інтересів товариства у суді безпосередньо директором. Крім того явка представників сторін, ухвалою суду обов`язковою не визнавалась.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.08.2016 між ТОВ "Амадеус Ко" (орендодавець) та ТОВ "Дека НК" (орендар) було укладено договір оренди № 26/08 нерухомого майна (далі - договір № 26/08), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди: частину тераси загальною площею 349 кв. м на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А"), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А (комплекс).
6.2. За змістом пунктів 2.1, 2.3 договору № 26/08 цільове використання об`єкта оренди - розміщення закладу ресторанного господарства. Строк оренди становить 35 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати передачі об`єкту оренди по акту приймання-передачі.
6.3. Пунктом 3.1 договору № 26/08 визначено, що передача об`єкту оренди в користування орендарю здійснюється 26.08.2016 з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акта приймання-передачі, який підтверджує факт передачі об`єкта оренди.
6.4. За умовами пункту 12.1 договору № 26/08 договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін і припиняється по закінченні строку оренди, а стосовно обов`язків, пов`язаних з розрахунками та передачею об`єкту оренди, - після повного виконання.
6.5. Судами встановлено, що на виконання умов договору № 26/08 позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв об`єкт оренди, про що свідчить акт прийому-передачі об`єкту оренди від 26.08.2016, підписаний уповноваженими представниками сторін.
6.6. Судами також встановлено, що одночасно, в той же день, 26.08.2016, між ТОВ "Амадеус Ко" (орендодавець) та ТОВ "Дека НК" (орендар) було укладено спірний договір оренди № 26/08/2016-2 нерухомого майна (далі - договір № 26/08/2016-2), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди: частину тераси загальною площею 349 кв. м на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А"), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А (комплекс).
6.7. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору №26/08/2016-2 цільове використання об`єкта оренди - розміщення закладу ресторанного господарства. Строк оренди становить 35 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати передачі об`єкту оренди по акту приймання-передачі.
6.8. Пунктом 3.1 договору № 26/08/2016-2 сторони визначили, що передача об`єкту оренди в користування орендарю здійснюється 27.07.2019 з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акта приймання-передачі, який підтверджує факт передачі об`єкта оренди. Під час передачі об`єкта оренди орендарю акт приймання-передачі готує орендодавець та передає на підписання орендарю. Якщо орендодавець не надасть орендарю акт приймання-передачі 27.07.2019, а орендар фактично буде користуватися об`єктом оренди, то об`єкт оренди буде вважатися переданим у користування орендодавцем орендарю у відповідності до умов договору, а орендодавець зобов`язується виплатити орендарю не пізніше 01.08.2019 штраф у розмірі орендної плати за останній місяць оренди (з урахуванням індексації), нарахованої у відповідності до умов договору оренди нерухомого майна, укладеного між орендодавцем та орендарем 26.08.2016.
6.9. За умовами пункту 12.1 договору № 26/08/2016-2 договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін і припиняється по закінченні строку оренди, а стосовно обов`язків, пов`язаних з розрахунками та передачею об`єкту оренди - після повного виконання.
6.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами спору також 26.08.2016 було оформлено із тим же цільовим призначенням (розміщення закладу ресторанного господарства), правовідносини оренди нежитлових приміщень загальною площею 825,1 кв. м, які розташовані на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А") за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, шляхом укладення договору оренди нерухомого майна зі строком оренди за ним - 113 місяців, що починається з 26.08.2016, і такий договір було посвідчено 26.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В. за реєстровим №598.
6.11. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Амадеус Ко" є власником об`єкта нерухомого майна - будівлі №1 (літера " А") загальною площею 20 107,6 кв. м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.02.2014 № 18050312 та Інформаційною довідкою від 24.09.2018 № 138810882 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
6.12. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з даними Експлікації приміщень до плану поверхів будівлі 16-А по вул. Паркова дорога в м. Києві, р-н Печерський, Плану 3-го поверху зазначеної будівлі Технічного паспорта на будівлю А по вул. Паркова дорога, 16-А в м. Києві, виготовленого станом на 11.02.2014, тераса [частина якої є об`єктом оренди за оспорюваним позивачем договором № 26/08/2016-2 та межує із приміщенням (залою ресторану), що орендується відповідачем за договором №598 (в Експлікації приміщення 35-36 за планом поверху 3 номеру груп приміщень - 14)] не присвоєно відповідного номеру, не визначено її площу, та відповідно, її не включено до складу зазначеного об`єкта нерухомого майна.
6.13. За описом приміщень літери А за планом поверху 3 номеру груп приміщень - 11 значиться: 30% тераса загальною площею 174,0 кв. м (тотожна площі літніх приміщень).
6.14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.02.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві позивачу видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 18050312, у тому числі на складову частину об`єкта нерухомого майна: будівля №1 (літера "А") загальною площею 20 107,6 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, 16-А.
6.15. Відповідно до Інформаційної довідки від 24.09.2018 за № 138810882 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 31.07.2013 (з урахуванням внесених змін на підставі рішення №11044590 від 19.02.2014) проведено державну реєстрацію вказаного об`єкта нерухомого майна в цілому та складової його частини - будівлі №1 (літера " А") загальною площею 20 107,6 кв. м, номер запису про право власності: 2041434.
6.16. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Амадеус Ко" вказувало, що договір № 26/08/2016-2 є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статей 182, 761 ЦК України, оскільки переданий за ним об`єкт оренди не було введено в експлуатацію, щодо нього не було здійснено державної реєстрації і тому він не набув статусу нерухомого майна, а відтак є неможливою передача його в оренду за договором оренди нерухомого майна.
6.17. Приймаючи рішення у цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказував, що судом встановлено нікчемність договору № 26/08/2016-2 в силу закону, тому, відповідно, правові підстави для визнання його недійсним відсутні.
6.18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що укладення одночасно договору № 26/08 та договору № 26/08/2016-2 мало на меті виключно обхід встановленого законодавством обов`язку здійснення нотаріального посвідчення правочину оренди нерухомості, а тому спірний договір є нікчемним в силу Закону. Також суд апеляційної інстанції вказував на те, що договір № 26/082016-2, укладений позивачем як орендодавцем, який не провів державну реєстрацію нерухомого майна, і відповідно, не набув права власності на це майно, не має наслідком виникнення законного права на володіння та користування майном у орендаря, а тому договір № 26/08/2016-2 є таким, що порушує публічний порядок і отже, у відповідності до вимог частини другої статті 228 ЦК України є нікчемним та не потребує визнання недійсним у судовому порядку.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7. Цивільний кодекс України (ЦК)
7.1. Стаття 11
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
7.2. Частина перша статті 16
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
7.3. Стаття 202
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
7.4. Частина перша статті 203
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
7.5. Стаття 204
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
7.6. Частина перша статті 215
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
7.7. Стаття 220
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
7.8. Частини перша, друга статті 228
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
7.9. Стаття 328
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
7.10. Стаття 631
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
7.11. Стаття 638
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
7.12. Частина перша статті 759
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
7.13. Частина перша статті 760
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
7.14. Частина перша статті 761
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
7.15. Стаття 763
Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.
Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
7.16. Стаття 794
Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.
8. Господарський кодекс України (ГК)
8.1. Частина друга статті 180
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
8.2. Частини перша, друга, третя та шоста статті 283
за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.3. Частина перша статті 284
Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
9. Господарський процесуальний кодекс України (ГПК)
9.1. Частина третя статті 2
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
9.2. Частина третя статті 86
суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
9.2. Частина перша статті 300
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9.3. Частина друга статті 300
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9.4. Пункт 1 частини третьої статті 310
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
10.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК.
10.2. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
10.3. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
10.4. Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двосторонн