ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 214/4970/18
провадження № 51-5467км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Солов`я Д.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Солов`я Д.Г. на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Горностаївка Ленінського району Кримської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 171, частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 171, частиною 1 статті 125 КК, та призначено йому покарання: за частиною 1 статті 171 КК - у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 850 грн; за частиною 1 статті 125 КК - у виді громадських робіт на строк 200 годин.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Згідно з вироком ОСОБА_1 18 липня 2018 року о 12 год 30 хв, перебуваючи за місцем своєї роботи в Комунальному підприємстві «Швидкісний трамвай» (далі - КП «Швидкісний трамвай») за адресою: Майдан праці, 1, місто Кривий Ріг, вчиняв дії, направлені на перешкоджання законній діяльності потерпілого ОСОБА_2 , який працював на посаді журналіста Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» інтернет видання «Перший Криворізький» та виконував редакційне завдання за фактом повідомлення про жорстоке поводження з тваринами, а саме, використовуючи брутальну лайку, вимагав у потерпілого покинути територію вищезгаданого комунального підприємства та припинити відеозйомку, чим створив перепони щодо одержання інформації журналістом та виконання ним професійних обов`язків.
Після цього ОСОБА_1 у ході словесного конфлікту з ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар рукою в обличчя потерпілого, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вирок місцевого суду у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_1 призначено покарання: за частиною 1 статті 171 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за частиною 1 статті 125 КК - у виді громадських робіт на строк 200 годин.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд дійшов неправильних висновків щодо наявності в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 171 КК, оскільки належним чином не перевірив чи є потерпілий ОСОБА_2 журналістом, чи є ТОВ «Адвансед Медіа Групп» засобом масової інформації, чи було здійснення журналістської діяльності під час подій 18 липня 2018 року законним та чи міг засуджений усвідомлювати факт того, що потерпілий дійсно є журналістом, який здійснює законну журналістську діяльність.
Крім того, стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не містить докладних мотивів прийнятого рішення, що призвело до призначення його підзахисному покарання, яке є явно несправедливим внаслідок суворості, за доводами апеляційної скарги прокурора.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник просив касаційну скаргу задовольнити за доводами, викладеними у ній, а судові рішення скасувати.
Прокурор стверджувала про законність та обґрунтованість судових рішень, а тому наполягала на залишенні їх без зміни.
Потерпілий та його представник просили у задоволенні касаційної скарги відмовити, стверджували про безпідставність доводів, викладених у ній.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Преса відіграє суттєву роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації та прав інших осіб, тим не менш її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань загального інтересу (пункт 37 рішення Європейського суду з прав людини від 24 лютого 1997 року у справі "Де Гаєс і Ґійзелс проти Бельгії" (De Haes and Gijsels v. Belgium)).
Частина 1 статті 171 КК встановлює відповідальність за незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв`язку із своєю професійною діяльністю, незаконну відмову у доступі журналіста до інформації, незаконну заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб`єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.
Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачає суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажає їх вчинити.
З об`єктивної сторони перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності є діянням, що неправомірно ускладнює або унеможливлює здійснення такої діяльності.
Потерпілим від злочинів, передбачених статтею 171 КК, є журналіст.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», на яку посилається захисник в касаційній скарзі, журналіст - це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов`язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.
Проте, згідно з приміткою до статті 345-1 КК під професійною діяльністю журналіста у статтях 171, 345-1, 347-1, 348-1 КК слід розуміти систематичну діяльність особи, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
Аналізуючи два наведених вище визначення понять «журналіст», Суд вбачає, що поняття, зазначене у примітці до статті 345-1 КК, є значно ширшим, аніж в Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
По-перше, законодавець поклав в основу визначення даного поняття у КК функціональний аспект професії журналіста, тобто статус журналіста пов`язується з діяльністю, яка має ознаки зазначені у примітці до статті 345-1 КК, а не займаною посадою.
По-друге, законодавець у примітці до статті 345-1 КК не обмежився поширенням інформації лише через засоби масової інформації, до яких відносяться друковані засоби масової інформації (преса) (частина 1 статті 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні), аудіовізуальні (електронні) засоби масової інформації (стаття 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»), інформаційні агентства (стаття 1 Закону України «Про інформаційні агентства»), а й включив до цього переліку мережу Інтернет.
Таким чином поняття журналіст є автономним для досягнення цілей та розв`язання завдань, визначених в законі про кримінальну відповідальність і має застосовуватися в обсязі і змісті, визначеному у примітці до 345-1 КК.
Висновок про те, що для досягнення цілей закону про кримінальну відповідальність необхідно застосовувати поняття, зазначене у примітці до статті 345-1 КК, колегія суддів робить з огляду на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 364 Кримінального кодексу України (справа щодо застосування кваліфікуючої ознаки "працівник правоохоронного ор