Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 369/10396/13-к
провадження № 51-453км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100020000236, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на
2 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що будучи службовою особою, працюючи державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, використовуючи своє службове становище та надані йому повноваження на виконання рішень судів, з метою незаконного особистого збагачення, 01 серпня 2013 року, приблизно о 18 год, на перехресті вулиць Ломоносова та Лесі Українки, що у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, за несвоєчасне накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на відчуження земельної ділянки по
АДРЕСА_3 отримав від ОСОБА_2 , який представляв інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 104 000 грн, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і кримінальне провадження закрити на підставі
п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що висновки суду про доведеність його винуватості за ч. 2 ст. 368 КК України не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що докази отримані за результатами проведення негласних слідчих дій, є недопустимими і неналежними та у своєму взаємозв`язку недостатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо нього. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції, з огляду на відсутність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, не спростував твердження про недопустимість, як доказів, протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 01 серпня 2013 року та похідних від нього доказів. Вказує, що не надано обґрунтованої відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо допустимості доказів відкритих не в порядку ст. 290 КПК України, а при розгляді провадження в судах. Ухвала суду апеляційної інстанції не містить відповіді на твердження захисника про невідповідність протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій вимогам статей 104, 252 КПК України та про провокацію вчинення злочину з боку правоохоронних органів, а також стверджує, що стороні захисту, відповідно до вимог ст. 290 КПК України, не були відкриті та відсутні в матеріалах провадження доручення слідчого, прокурора на проведення оперативними працівниками негласних слідчих дій. Крім цього, посилається на те, що суд апеляційної інстанціїпри залишенні апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені у апеляційній скарзі, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.
Від захисника Марченка В. М. надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Недодержання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 січня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у тому числі положень ст. 419 КПК України.
Верховний Суд в мотивувальній частині постанови від 24 січня 2019 року вказав, що суду апеляційної інстанції, серед іншого, необхідно перевірити довід сторони захисту про невідповідність протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій вимогам статей 104, 252 КПК України.
Апеляційний суд не виконав вказівку суду касаційної інстанції, оскільки у своєму рішенні взагалі не дав відповіді на вказаний довід апеляційної скарги, що є суттєвим для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції спростовуючи довід апеляційної скарги