ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020року
м. Київ
Справа №447/2431/15-к
Провадження № 51-5159км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Луганського Ю. М., Могильного О. П.,
за участю
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Роюк Л. І. в режимі відеоконференції
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року в кримінальному провадженні №12015140000000026 по обвинуваченню
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України;
ОСОБА_2 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України, а саме у незаконному використанні знаку для товарів та послуг, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, яке завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.
Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання. Цим же вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 протягом періоду з травня по липень 2015 року, маючи прямий умисел на отримання незаконних прибутків від реалізації підробленої (контрафактної) кави з використанням торговельних марок "Jacobs" і " Jacobs Monarch", достовірно знаючи про те, що право на використання цих торговельних марок на території України належить ПрАТ "Монделіс Україна", у порушення вимог Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг", налагодив незаконні виробництво та збут підробленої кави під зазначеними торговельними марками.
Загальна сума матеріальної шкоди, завданої компанії ПрАТ "Монделіс Україна" неправомірними діями ОСОБА_1 становить 87 145, 20 грн., що є матеріальною шкодою в значному розмірі, таким чином ОСОБА_1 вчинив незаконне використання знаку для товарів і послуг, яке завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 229 КК України.
Вказаним вироком суду ОСОБА_2 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України. Зазначене рішення суд мотивував тим, що в судовому засіданні не встановлено причинно наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого ОСОБА_2 та настанням наслідків. Обвинувачений ОСОБА_2 здійснював реалізацію продукції, а не займався її виготовленням чи поширенням. Окрім того він не був обізнаний в тому, що дана продукція є фальсифікована, у зв`язку з чим суд не знаходить в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст.229 ч.2 КК України
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року зазначений вирок суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 229 КК України, є безпідставним; що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України; що апеляційний суд, незважаючи на клопотання прокурора, не дослідив повторно докази, залишив поза увагою те, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Також зазначається, що суд, застосувавши відносно ОСОБА_1 положення закону про амністію, позбавив засудженого права порушувати питання про застосування ст. 49 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу частково, просив задовольнити її в частині вимог щодо ухвали апеляційного суду.
Захисник Роюк Л. І. заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважала її безпідставною та необґрунтованою.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначен