Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
місто Київ
справа № 523/6597/13-ц
провадження № 61-2446св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
(далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за договором про надання споживчого кредиту у сумі 301 234, 19 грн.
У позовній заяві посилалося на те, що 23 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та відповідачем укладено кредитний договір про надання грошових коштів у розмірі 23 200, 00 дол. США до 23 квітня 2018 року, проте він зобов`язання належним чином не виконував.
08 грудня 2011 року між первісним кредитором та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого позивачу відступлені права вимоги, зокрема, за договором про надання споживчого кредиту від 23 квітня 2008 року № 11338664000.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, керувався тим, що позивачем не надано у розумінні статті 77 ЦПК України належних доказів наявності у відповідача перед позивачем заборгованості.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 301 234, 19 грн, з яких: за тілом кредиту - 179 992, 85 грн, за відсотками - 121 241, 33 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 11338664000 та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 23 200, 00 дол. США. Відповідач свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконує, у зв`язку з чим станом на 09 квітня 2013 року у нього утворилася заборгованість за кредитом. Відповідачем не спростовано як факт укладення між сторонами кредитного договору та додатків до нього, так і відсутності у нього заборгованості перед банком. Натомість, відповідно до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції призначалася судова почеркознавча експертиза, втім справа неодноразово поверталася без виконання судової експертизи у зв`язку з ненаданням заявником документів у обсязі, необхідному для проведення експертизи. Матеріали справи свідчать, що непроведення експертизи не можна поставити у вину кредитору. За ненаданням доказів про погашення боргу за умов встановлення факту існування зобов`язання тягар доказування відсутності боргу покладається на боржника. Доводи щодо неправильності розрахунку чи його невідповідності договору не наведені ОСОБА_1 , у заяві від 19 квітня 2017 року він повідомив про те, що вважає розрахунок помилковим, оскільки з урахуванням обсягу здійснених платежів розмір заборгованості є значно меншим, ніж зазначено у довідці, проте жодного доказу на підтвердження факту оплати не надав, до того часу взагалі заперечував факт підписання договору. Суд оцінки таким суперечливим доводам не надав. Зважаючи на те, що висновки про невідповідність суми боргу договору або закону відсутні у рішенні суду і законом не обмежене коло письмових доказів на підтвердження суми боргу кредитних зобов`язань, тому висновок суду про відмову у позові з підстав ненадання розрахунку боргу за наявності довідки про борг, не спростованої належними та допустимими доказами, на законі не ґрунтується.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про доведеність позову на підставі довідки про заборгованість від 23 квітня 2008 року, яка ані формул, ані посилань на первинні документи, які використовувалися для обчислення розміру заборгованості, не містить. Отже, у матеріалах справи відсутні належні докази наявності у відповідача перед позивачем заборгованості. Також зазначив, що у відповідача відсутні можливості спростувати розмір заборгованості, оскільки за значним спливом часу відповідні квитанції у відповідача не збереглися.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11338664000, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 23 200, 00 дол. США з розрахунку сплати 13, 5 % річних, на строк з 23 квітня 2008 року до 23 квітня 2018 року.
Відповідно до підпункту 1.2.2 кредитного договору відповідач зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору.
За умовами підпункту 1.3.1 за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13, 5 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, зазначеної у підпункті 1.3.1. Нарахування процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого в договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
У підпункті 1.3.3 визначено, що нарахування процентів за кредитним договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 5.5 у випадку несплати чергового ануїтетного платежу у встановлений цим договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 договору.
Відповідно до пункту 12.1 кредитного договору у випадку настання обставин, визначених умовами договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом