Постанова
Іменем України
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 191/3566/17
провадження № 61-1981св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року у складі судді Матіяш С. К. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримав кредит в сумі 10 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Позичальник не виконував узятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 14 вересня 2017 року в нього утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 116 556,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10 193,85 грн; за процентами за користування кредитом - 96 836,28 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 5 526,51 грн. Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позичальник належним чином не виконав узятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість. Поряд з цим банк пред`явив позов лише у жовтні 2017 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності, перебіг якої почався 22 липня 2014 року - з дати здійснення відповідачем останнього платежу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 рокузмінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами у 2013 році кредитного договору. В підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві не зазначено: вид платіжної картки, яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої кредитної картки. Надані банком Умови та Правила, які не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надало достатньо доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів та існування між сторонами кредитних правовідносин, зокрема підписану відповідачем анкету-заяву, виписку по рахунку та розрахунок заборгованості. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами складає між ним і банком договір. Висновок місцевого суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та від 07 жовтня 2015 року у справі 6-1295цс15, за якою відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку; за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки. ОСОБА_1 не довів відсутності заборгованості і не спростував наданий позивачем розрахунок її розміру.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
12 березня 2019 року справа № 191/3566/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 24 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримав кредит в сумі 10 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім підписаної відповідачем анкети-заяви, позивач також надав Тарифи банку, Витяг з Умов та Правил, затверджених наказом від 06 березня 2010 року, виписку та розрахунок заборгованості.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 14 вересня 2017 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 116 556,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10 193,85 грн; за процентами за користування кредитом - 96 836,28 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 5 526,51 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, тел