ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 826/14379/17
адміністративне провадження № К/9901/64470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (військова частина 1465) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів: Беспалова О.О., Безименної Н.В.),
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 ( далі- позивач) звернулася до суду з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України (далі- відповідач), в якому просила:
1.1. - визнати протиправною бездіяльність військової частини 1465,00 грн. щодо невиплати компенсації втрат доходу, у зв`язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна;
1.2.- зобов`язати виплатити позивачу вказану компенсацію в розмірі 7 050,34 грн.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2018 року адміністративний задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини 1465 (Головного медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України) - щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходу в зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна. Стягнуто з військової частини 1465 (Головного військово-медичного центру Державної прикордонної служби України) на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходу у зв`язку із утриманням суми на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного майна в розмірі 7 050,34 грн. (сім тисяч п`ятдесят гривен 34 копійки).
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив, посилаючись на статтю 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та зазначив, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Головного військово-медичного центру Державної прикордонної служби України невиплачені кошти, не оскаржуючи при цьому його дій чи бездіяльності, то справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому, судом взято до уваги висновки зі спірного питання Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-62цс18, від 13 червня 2018 р. №161/13250/15-ц; № 14-173цс18.
ІІI. Касаційне оскарження
4. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, у жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції й залишити у силі рішення суду першої інстанції.
4.1. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначила, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв`язку із проходженням мною публічної служби, звільненням із неї та через бездіяльність суб`єкта владних повноважень, такий спір підлягає розгляду і вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 , підполковника медичної служби, старшого лікаря-експерта (лікар-терапевт) Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України 03.05.2017 р. Наказом Голови Державної прикордонної служби України № 436-ос було звільнено із вказаної посади з військової служби за пунктом "Г" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) на підставі частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом Держприкордонслужби від 05 травня 2017 року №447-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
6. Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, видано відділенням речового забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення Головного центру 05 травня 2017 року.
7. Рапорт про виплату грошової компенсації позивача надійшов до Головного центру 10.05.2017 р.
8. Оскільки позивачем надано платіжні реквізити для перерахування коштів 18.05.2017 року, компенсацію втрат доходу, у зв`язку із утриманням суми податку на доходи осіб з грошової компенсації замість належного речового майна відповідачем не здійснено, у зв`язку із тим, що позивача вже було звільнено.
9. Позивачем направлено інформаційний запит до Начальника Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, щодо письмового повідомлення розміру її грошової компенсації, нарахованого на день звільнення за речове майно, суму податку на доходи фізичних осіб, утриманого військовою частиною 1465 з грошової компенсації, та надати інформацію про те чи було військовою частиною 1465 виплачено позивачці компенсацію втрат доходу у зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного їй речового майна.
10. 26.10.2017 року позивачем отримано лист № 11.1708, згідно якого, Головним військово-медичним клінічним центром зазначено, що, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня року №1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. У зв`язку із вищезазначеним, нарахування індексації з 01.06.2015 року по час надання цієї відповіді (26.10.2017) не проводиться.
11. Тому позивачці здійснено нарахування грошової компенсації замість належного їй речового майна на день звільнення з військової служби в сумі 39 168,56 грн.
12. Відповідно до вимог Податкового кодексу України, відповідачем проведено наступні утримання: - податок з доходів фізичних осіб 18% в сумі 7 050,34 грн.; - військового збору 1,5% в сумі 587,53 грн.
13. Також, відповідачем зазначено, що на день виплати вказаної компенсації позивача було звільнено з військової служби, а зміни до п. 2 Порядку № 44 ( у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року № 375) набрали чинності 06.06.2017 р.
14. Уважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач, звернулася за захистом до суду.
V. Позиція Верховного Суду
15. Згідно із частиною третьою статті 3 КАС у редакції Закону № 2147-VIII провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Статтею 1 Конституції встановлено, що Україна проголошується правовою державою і, як будь-яка правова держава, гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
17. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
18. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
19. Під правоздатністю пред`являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміється право подання позову до суду, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів і прав, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов`язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «Ле Конт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії», заяви № 6878/75, 7238/75).
20. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
21. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
23. 1 вересня 2005 року набрав чинності КАС, який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
24. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему ад