ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 240/11730/19
адміністративне провадження № К/9901/17393/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів Дашутіна І.В, Жука А.В.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Майстренко Н.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Сапальової Т.В., суддів: Мацького Є.М., Смілянця Е.С.)
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору.
1. 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення КДКА Житомирської області №21/2/3 від 10.12.2018 "Про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту" та зобов`язання КДКА Житомирської області провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
3. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не зазначив причини, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений законом строк або робили таке звернення неможливим.
IІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Уважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.
5. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що у період з 29.06.2019 по 20.07.2019 він перебував за межами м.Житомира у м.Куп`янську Харківської області, у періоди з 02.10.2019 по 11.10.2019, з 21.10.2019 по 25.10.2019 та з 29.10.2019 по 01.11.2019 - на лікарняному, що унеможливило подання позову у встановлені законом строки.
5.1. Крім того, позивач уважає, що дія Рішення не обмежується його разовим застосуванням а тому дія чинного Рішення, має триваючий характер. Уважає, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав слід розраховувати протягом усього часу чинності Рішення.
5.2. Також, указує, що рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 203 містить притаманні нормативно-правовому акту ознаки. За таких обставин під час відкриття провадження в адміністративній справі та її розгляду суд був зобов`язаний дотриматись вимог статті 264 КАС України, чого виконано не було ні Житомирським окружним адміністративним судом, ні Сьомим апеляційним адміністративним судом, що є безумовною підставою для констатації порушення з боку судів норм процесуального права.
6. Відповідач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. 30.11.2018 ОСОБА_1 складав письмовий кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні.
8. 10.12.2018 ОСОБА_1 подав до КДКА Житомирської області заяву, яка зареєстрована в КДКА Житомирської області 10.12.2018 № 676, в якій я проси надати копію рішення та протоколу КДКА Житомирської області про затвердження результатів складення кваліфікаційного (письмового) іспиту, відомість з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту та мою письмову роботу.
9. КДКА Житомирської області супровідним листом від 22.12.2018 вих. № 133 поштовим зв`язком 27.12.2018 позивачу направлено копію рішення № 21/2/3 КДКА Житомирської області від 10.12.2018, витяг з протоколу № 40 засідання кваліфікаційної палати КДКА Житомирської області від 30.11.2018 та копію його письмової роботи. Указані документи ОСОБА_1 отримав 21.01.2019 о 18.30 год. на пошті.
10. 18.02.2019 ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, щодо скасування Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області № 21/2/3 «Про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту» від 10.12.2018.
11. 14.06.2019 рекомендованим листом отримав рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури № У-005/2019 від 30.05.2019 за результатом розгляду вказаної скарги.
12. Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 рішення КДКА Житомирської області №21/2/3 від 10.12.2018 "Про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту" та зобов`язання КДКА Житомирської області провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.
13. З позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 18 листопада 2019 року.
V. Позиція Верховного Суду
Джерела права та оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.
15. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтями 242 КАС України, відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
17. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
18. Частиною п`ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
19. За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
21. Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
23. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
24. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
25. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
26. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
27. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
28. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
29. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
30. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
31. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
32. Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
33. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з