ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа №0340/1725/18
адміністративне провадження №К/9901/8213/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 0340/1725/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971 північного регіонального управління Державної прикордонної служби України) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Луцького прикордонного загону (військова частина 9971 північного регіонального управління Державної прикордонної служби України) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: І. М. Обрізко, С. П. Нос, Т. В. Онишкевич) від 20 лютого 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позов до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971 північного регіонального управління Державної прикордонної служби України), у якому просив:
- визнати протиправними дій відповідача в частині невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки;
- зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 56 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем у порушення норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при звільненні позивача з військової служби не виплачено останньому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки.
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправними дії Луцького прикордонного загону (військова частина 9971 північного регіонального управління Державної прикордонної служби України) в частині не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки.
Зобов`язано Луцький прикордонний загін (військова частина 9971 північного регіонального управління Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 25 березня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року залишити в силі.
6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г.) від 23 квітня 2019 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10 травня 2019 року.
7. 08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 757/0/78-20 від 07 травня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 19 листопада 1997 року по 01 серпня 2018 року, що підтверджується довідкою від 01 серпня 2018 року № 460, виданою відповідачем та контрактом від 18 травня 2012 року.
12. Наказом начальника Північного регіонального управління від 02 липня 2018 року № 221-ос «По особовому складу» головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу підполковника позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
13. Згідно з наказом начальника 6 прикордонного загону від 31 липня 2018 року № 325-ос «По особовому складу» позивач був виключений зі списків особового складу Луцького прикордонного загону та всіх видів забезпечення.
14. 25 липня 2018 року позивач звернувся до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) Північного регіонального управління ДПС України з рапортом про надання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2015-2018 роки.
15. Листом від 30 липня 2018 року № 30/8577 відповідач відмовив позивачу в отриманні грошової компенсації та вказав, що правових підстав для надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку немає.
16. У вказаному листі відповідач також зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні діє особливий період. Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час дії особливого періоду додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів не передбачена. Відповідно до розділів І та ІІ Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни (статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до щорічних відпусток не відноситься. На протязі 2015 по 2017 років позивач до керівництва прикордонного загону з рапортами щодо надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не звертався.
17. Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції проаналізовано статтю 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 1 Закону України «Про оборону України», статтю 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зроблено висновок, що в особливий період надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів було припинено (тобто у позивача не було права на отримання такої відпустки), тому вимоги безпідставні.
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дійшов протилежних висновків.
20. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів було припинено (тобто у позивача не було права на отримання такої відпустки), то вимоги щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку (які є похідними від права) до задоволення не підлягають, з огляду на те, що у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16 -2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» .
21. Судом апеляційної інстанції зазначено, що в абз. 2 пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (надалі - Положення № 114) йдеться про «невикористану в році звільнення відпустку» без вказівки на її вид (основна чи додаткова), а тому підстав для звуженого тлумачення цієї норми не має.
22. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в силу абз. 2 пункту 56 Положення № 114 при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015 - 2018 роках додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» .
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Доводи касаційної скарги відповідача, гуртуються на тому, що судом апеляційної інстанції неправильно надано оцінку положенням Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в контексті правової природи надання учасникам бойових дій додаткових відпусток. На думку скаржника додаткова відпустка як учаснику бойових дій не є видом відпустки, які мають щорічний характер, а тому її невикористання не зумовлює обов`язку роботодавця виплачувати грошову компенсацію при звільненні особи.
25. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем права на соціальну відпустку, визначеного положеннями Закону України «Про відпустки» від 15 листопад 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
30. Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
31. Водночас, згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
32. Положеннями статті 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
33. Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус як