ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-0870/8972/11
адміністративне провадження № К/9901/22953/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 2а-0870/8972/11
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Лазаренко М. С.) від 11 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Чепурнова Д. В., Сафронової С. В., Мельника Н. П.) від 15 серпня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приморського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (далі - Приморський РВ ГУ МВС України у Запорізькій області), Головного управління Національної поліції у Запорізькій області (далі - ГУ НП у Запорізькій області), в якому з урахуванням уточнень просив:
- стягнути солідарно з Приморського РВ ГУ МВС України у Запорізькій області та ГУ НП у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошову суму за прострочення розрахунку при звільненні з урахуванням індексу інфляції 29 730,84 грн;
- стягнути солідарно з Приморського РВ ГУ МВС України у Запорізькій області та ГУ НП у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошову суму за роботу у понаднормовий час з урахуванням індексу інфляції 39 213,28 грн;
- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошову суму за роботу у нічний час з урахуванням індексу інфляції 8 037,92 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 01 жовтня 1989 року по 30 листопада 2010 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, де працював на різних посадах. Наказом ГУ МВС України у Запорізькій області від 30 листопада 2010 року № 388 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
Позивач зауважує, що на день його звільнення Приморським РВ ГУ МВС України у Запорізькій області не проведено виплати всіх сум, що належали йому при звільненні, а саме компенсацію за службу у понаднормовий та нічний час.
Окремо ОСОБА_1 звертає увагу й на те, що вихідна допомога при звільненні була виплачена йому лише 18 квітня 2011 року, тобто через 5 місяців 18 днів після звільнення. У зв`язку з зазначеним позивач вважає, що у відповідності до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідачі мають сплати на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
Стягнуто з Приморського РВ ГУ МВС України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 12 024,15 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, 5 574,06 грн, заборгованості за роботу у понаднормовий час з урахуванням індексації та 4125,83 заборгованості за роботу у нічний час з урахуванням індексації.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 5 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 2а-0870/8972/11 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року № 659/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
13. Станом на час розгляду справи відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ МВС України у Запорізькій області від 30 листопада 2010 року № 388 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), за власним бажанням.
15. Листом в. о. начальника Приморського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області від 20 грудня 2010 року № 48/11234, ОСОБА_1 на його заяву від 30 грудня 2010 року про нарахування та виплату оплати праці у надурочний час за 2008- 2010 роки, оплату праці у нічний час за 2009- 2010 роки, повідомлено, що згідно з наказом МВС України від 17 грудня 1991 року № 530 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть залучатися до служби понад встановлений законодавством робочий час при особливих оперативних умовах, а саме:
- участь у проведенні заходів по розкриттю тяжких злочинів;
- розшуку особливо небезпечних злочинців;
- звільнення заручників;
- припинення масових безпорядків;
- ліквідація наслідків стихійних лих, тощо, а також виконання інших невідкладних робіт, від терміновості виконання яких залежить функціонування органу внутрішніх справ.
Підставою для залучення до надурочних робіт є письмовий наказ керівників органів. За час служби ОСОБА_1 в Приморському РВ ГУ МВС України в Запорізькій області він не залучався до вищезазначених робіт, накази про таке залучення не видавалися і підстав для їх оплати не має.
16. Водночас відповідно до довідки Приморського РВ ГУ МВ України в Запорізькій області від 30 червня 2011 року вих. № 48/5058, заборгованості по грошовому утриманню ОСОБА_1 по бухгалтерському обліку не рахується, сума вихідної допомоги становить 12 798,91 грн, виплачена 18 квітня 2011 року, середня заробітна плата за 2010 рік становить 2606,95 грн.
17. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не проведення виплати всіх сум при звільненні та несвоєчасної виплати вихідної допомоги, позивач звернувся з цим позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і повинна бути виплачена в день звільнення особи зі служби.
19. При цьому суди зауважили, що оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, до цих правовідносин слід застосувати положення КЗпП України, у тому числі норми статей 47, 116, 117 цього Кодексу.
20. Зважаючи на те, що вихідна допомога при звільненні була виплачена ОСОБА_1 лише через 5 місяців 18 днів після звільнення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачеві має бути виплачено 12 024,15 грн (126,57 (середньоденна заробітна плата х 95 (кількість робочих днів).
21. При цьому суд першої інстанції зауважив, що нарахування суми індексації на середній заробіток за час затримки розрахунку, як про це просив позивач, є законодавчо необґрунтованим.
22. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь компенсації за службу у понаднормовий та нічний час з урахуванням індексу інфляції, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що той факт, що Приморським РВ ГУ МВС України в Запорізькій області накази про залучення ОСОБА_1 до служби у понаднормовий та нічний час не видавалися, не може позбавляти останнього права на виплату компенсації за несення служби у цей час.
23. Водночас суди попередніх інстанцій не погодилися із наданим позивачем розрахунком суми спірної компенсації. З посиланням на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджену наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499) суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що з урахуванням індексації за час затримки з 01 грудня 2010 року по лютий 2017 року сума заборгованості з виплати компенсації за службу у понаднормовий час складає 5 574,06 грн., а за роботу у нічний час 4 125,83 грн.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. У касаційній скарзі скаржник зазначає про невмотивованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, у частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення спірних коштів з ГУ НП у Запорізькій області як співвідповідача.
25. Окремо скаржник висловлює свою незгоду з розрахунками належних йому сум, які зробив суд першої інстанції.
26. На переконання скаржника, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має проводитися виключно виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, який вказано в довідці ГУ МВС України у Запорізькій області від 30 червня 2011 року № 48/5058, а не на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), яким керувалися суди попередніх інстанцій. Також за позицією скаржника сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає індексації.
27. Також скаржник вважає, що при проведенні розрахунку компенсації за службу у понаднормовий та нічний час судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано положення Інструкції № 499.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх пос