ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 560/1119/19
адміністративне провадження № К/9901/34362/19, К/9901/34484/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака Ю.А., суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. від 07.11.2019
у справі № 560/1119/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у поновленні виплати пенсії за віком; зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії за віком з проведенням компенсації втрати частини доходів.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , викладену у формі листа від 12.12.2018 №39448/03, та бездіяльність, пов`язану з відмовою поновити виплату пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вирішити питання про поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2015 з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: позовні вимоги за період з 01.06.2015 по 07.11.2018 включно залишено без розгляду; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 08.11.2018; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. 10.12.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019.
5. 11.12.2019 від представника відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
7. 08.01.2020 від представника відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення.
8. 16.01.2020 та 20.01.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача у даній справі.
9. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
10. 20.02.2020 та 24.02.2020 від представника позивача надійшли відзиви на касаційну скаргу відповідача, в яких просить залишити таку без задоволення.
11. 25.06.2020 від представника позивача надійшло повідомлення про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №815/1226/18, яку просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.06.2014 та довідкою про інвалідність серії НОМЕР_2 від 05.06.2014.
13. У зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль з 01.06.2015 йому припинено виплату пенсії, пенсію виплачено до 31.05.2015, про що свідчить розпорядження начальника Управління ПФУ в Дунаєвецькому районі про зняття з обліку, яке є у матеріалах пенсійної справи.
14. 05.10.2018 ОСОБА_1 на прийомі у адвоката у Державі Ізраїль стало відомо про те, що право на отримання пенсії за віком у зв`язку з виїздом за кордон він не втратив.
15. Оскільки позивач проживає на території Держави Ізраїль, є особою з інвалідністю ІІ групи, особисто приїхати до України та подати усі необхідні документи не мав можливості, він уповноважив свого представника на вчинення дій в його інтересах.
16. У подальшому представник позивача, діючи на підставі належним чином оформленої довіреності, 08.11.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
17. До поданої заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії представник позивача додав також особисту заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок (поновлення) пенсії за віком з розпискою-повідомленням, апостильовану у встановленому порядку, нотаріальне засвідчення підпису заяви про призначення/перерахунок пенсії, нотаріально засвідчену копію довіреності представників позивача, копію нотаріально посвідченого та апостильованого паспорту НОМЕР_3 громадянина України для виїзду за кордон, виданого органом 6819 04.06.2013, копії довідки про присвоєння індивідуального податкового номера, засвідчену копію довідки про інвалідність № НОМЕР_4 , завірену копію пенсійного посвідчення, копію трудової книжки.
18. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом №39448/03 від 12.12.2018 відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії у зв`язку з тим, що постійним місцем проживання позивача є Держава Ізраїль, про що свідчить посвідчення особи Держави Ізраїль, у позивача відсутні документи про постійне місце реєстрації на території України, а міжнародний договір між Україною та Державою Ізраїль в сфері соціального забезпечення громадян не ратифіковано, відтак права на відновлення раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 не має. Пенсія позивачу виплачена до 31.05.2015.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2010 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області як одержувач пенсії. У зв`язку з виїздом у 2014 році на постійне місце проживання до Держави Ізраїль йому припинено виплату пенсії, яку він отримував до 30.11.2014. Дізнавшись, що право на виплату пенсії за віком він не втратив, позивач уповноважив представника, який, діючи на підставі довіреності, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , в задоволенні якої відповідач відмовив.
20. Відповідач заперечував щодо задоволення позову позивача, посилаючись на те, що відмова у поновленні виплати пенсії позивачу є правомірною, оскільки постійним місцем проживання ОСОБА_1 є Держава Ізраїль, у позивача відсутні документи про постійне місце реєстрації на території України, а міжнародний договір між Україною та Державою Ізраїль в сфері соціального забезпечення громадян підписано, але не ратифіковано. Зважаючи на це, на думку відповідача, позивач не має права на поновлення раніше призначеної пенсії за віком.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами, а тому відмова відповідача поновити виплату пенсії позивачу є протиправною. Відповідачу були подані необхідні документи для вирішення питання про поновлення виплати пенсії, однак будь-яке рішення у формі розпорядчого акту (розпорядження) пенсійним органом не приймалось, натомість надання відповідачем відповіді у вигляді листа не може розцінюватись як прийняття рішення по суті. Оскільки судом вирішується питання про необхідність поновлення виплати пенсії позивачу з дати, коли її виплату було припинено (з 01.06.2015), а протиправність дій відповідача встановлена під час судового розгляду, відповідач повинен одночасно з поновленням виплати та нарахуванням пенсії ОСОБА_1 також нарахувати і компенсаційні виплати.
22. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведення відповідачем правомірності дій та прийнятого ним рішення, а отже про необхідність визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленої листом від 12.12.2018 №39448/03 у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Саме з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». З цього часу відповідач зобов`язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Проте наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду, у разі звернення до суду за захистом свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду, а тому позовні вимоги в частині поновлення виплати позивачу пенсії підлягають задоволенню з 08.11.2018 (з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області), а позовні вимоги за період з 01.06.2015 по 07.11.2018 включно підлягають залишенню без розгляду. Позовні вимоги про зобов`язання провести індексацію і компенсацію втрати частини доходів є передчасними, але можуть бути вирішені судом після нарахування пенсії позивачу за вказаний період.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ВІДЗИВІВ НА НИХ ТА ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ
23. Представник позивача у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд помилково ототожнив строки, встановлені для поновлення пенсій, із строками, встановленими для подання позову до суду. До спірних правовідносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком. Застосування судами України встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду під час прийняття до розгляду та/або вирішення питання задоволення вимог щодо стягнення/призначення/поновлення періодичних виплат є судовою помилкою, яка вже неодноразово виправлялася Верховним Судом України та іншими судами.
24. Представник відповідача у касаційній скарзі не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом при постановленні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що при зверненні із заявою про поновлення виплати пенсії позивач не надав документів, які свідчать про місце проживання (реєстрації) на території Хмельницької області. Міжнародний договір між Україною та Державою Ізраїль в сфері соціального забезпечення громадян не ратифіковано та постійним місцем проживання позивача є Держава Ізраїль. У позивача відсутні документи про постійне місце реєстрації на території України. Крім того, позивач із заявою про поновлення виплати пенсії з документами, що засвідчують місце проживання особи відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 не звертався.
25. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що оскільки виплата позивачу пенсії припинена 01.06.2015, то про порушення свого права він повинен був дізнатись з моменту припинення виплати пенсії. Позивач пропустив без поважних причин передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.06.2015 по 07.11.2018.
26. Представник позивача у відзиві на касаційну скаргу представника відповідача зазначив, що доводи, викладені у ній, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача відповідно до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1. Твердження відповідача, що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною і Ізраїлем забороняє відповідачу поновити пенсію позивачу є незаконним та дискримінаційним.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
31. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
32. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
33. Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
34. Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
35. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
36. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
37. Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
38. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
39. Згідно з пунктом 3.3. цього Рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенс