ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 910/8130/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича (далі - Приватний виконавець)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 (головуючий Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І. і Пашкіна С.А.), прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019,
за поданням Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи у виконавчому провадженні № 57126263
у справі № 910/8130/17
за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - Банк)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Трейд Комплект" (далі - Товариство)
про стягнення заборгованості у розмірі 1 886 549,77 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 886 549,77 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість за основним боргом у розмірі 1 274 980,05 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 6 943,17 грн, заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом у розмірі 31 614,43 грн, пеню у розмірі 132 157,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.
24.10.2017 на виконання вказаного рішення, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
02.09.2019 Приватний виконавець звернувся до господарського суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи за виконавчим провадженням № 57126263 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/8130/17 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).
Подання мотивоване тим, що наявні як фактичні, так і правові підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника (Товариства) - ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, яка (постанова) прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства, подання Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства ОСОБА_1 за наказом господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/8130/17 задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, керівника Товариства - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на боржника наказом № 910/8130/17, виданим 24.10.2017 господарським судом міста Києва.
Судові рішення обґрунтовані тим, що Приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення керівника боржника від виконання остаточного рішення суду, тому правомірним є застосування до керівника боржника - юридичної особи такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями статті 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У подальшому, не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив: поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019; відкрити апеляційне провадження та призначити справу до розгляду; зупинити дію ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019; скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 скасовано. Подання Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства - ОСОБА_1 за наказом господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/8130/17 залишено без задоволення.
Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- стаття 337 ГПК України не містить поняття "керівник боржника";
- станом на дату постановлення ухвали суду першої інстанції та ухвалення постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вже не був керівником Товариства, до того ж у ОСОБА_1, як вбачається з матеріалів справи, були відсутні зобов`язання перед Банком, навіть як фізичної особи-поручителя.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, Приватний виконавець звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою і клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що судами по-різному застосовуються положення статті 337 ГПК України та статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", тому справа містить виключну правову проблему, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, а ухвалу господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно не врахував положення статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та неправильно застосував статтю 337 ГПК України;
- дійшов необґрунтованого висновку про те, що станом на дату постановлення ухвали суду першої інстанції та ухвалення постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вже не був керівником Товариства.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 10.06.2020 задоволено клопотання Приватного виконавця про передачу справи № 910/8130/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Справу № 910/8130/17 разом з касаційною скаргою Приватного виконавця та доданими до неї документами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 справу № 910/8130/17 разом з касаційною скаргою Приватного виконавця та доданими до неї документами повернуто до Касаційного господарського суду з посиланням на те, що правові питання, які виникли у даній справі, можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом із застосуванням існуючих процесуальних механізмів подолання суперечливих позицій суду.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2018 Приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57126263, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно.
05.09.2018 Приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 1 172 827,19 грн. Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України від 04.09.2018 № 1041843178 боржник має 13 відкритих рахунків у банківських установах.
05.09.2018 Приватний виконавець звернувся до банківських установ з вимогами про надання інформації щодо наявності відкритих рахунків, у відповідь на які банківськими установами повідомлено про накладення арештів на грошові кошти на рахунках боржника в межах стягуваної суми. Одночасно АТ "Укрсоцбанк" повідомило, що залишок коштів на рахунку боржника складає 24 копійки. На підставі розпорядження від 20.12.2018 № 57126263 грошові кошти у розмірі 24 копійки перераховано в рахунок витрат виконавчого провадження на користь Приватного виконавця.
18.09.2018 Приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна (рухомого) боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 1 172 827,19 грн.
27.09.2018 Приватним виконавцем отримано від Територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в місті Києві відповідь від 23.11.2018 №31/26-1807, відповідно до якої транспортних засобів за боржником не зареєстровано.
08.10.2018 Приватний виконавець звернувся до боржника, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління статистики у місті Києві з вимогою про надання балансів (звіт про фінансовий стан боржника) за останні два звітні періоди.
31.10.2018 Приватним виконавцем складено акт, яким встановлено, що за адресою місцезнаходження боржник не знаходиться.
Директором боржника ОСОБА_1 було надано письмові пояснення від 20.02.2019, в яких вказано, що все майно і рахунки підприємства арештовані, підприємство діяльність не веде з 2018 року, доходи підприємство не отримує.
20.02.2019 боржником на виконання вимоги від 08.10.2018 подано декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, з якої вбачається відсутність майна боржника.
15.03.2019 Приватним виконавцем отримано відповідь від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Головного управління державної міграційної служби у місті Києві, відповідно до якої ОСОБА_1 18.06.2013 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган, що видав, - 8037, та 07.02.2019 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав, - 8103.
Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено державного виконавця про те, що громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України, а саме:
- пункт пропуску Бориспіль, 28.04.2018 виїзд - 10.05.2018 в`їзд, Київ-Хургада, Хургада-Київ;
- пункт пропуску Бориспіль, виїзд 18.06.2018 - 21.06.2018 в`їзд, Київ-Прага, Прага-Київ;
- пункт пропуску Краківець, 23.08.2018 виїзд - 23.08.2018 в`їзд, НОМЕР_5;
- пункт пропуску Краківець, 24.08.2018 виїзд - 24.08.2018 в`їзд, НОМЕР_3 ;
- пункт пропуску Бориспіль, 07.12.2018 виїзд - 10.12.2018 в`їзд, Київ-Рига, Рига-Київ;
- пункт пропуску Бориспіль, 17.01.2019 виїзд - 26.01.2019 в`їзд, Київ-Шарм Ель Шейх, Шарм Ель Шейх-Київ;
- пункт пропуску Бориспіль, 11.03.2019 виїзд Київ - Відень.
За таких обставин суди першої інстанції та апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 04.09.2019 та ухвалюючи постанову від 27.11.2019, відповідно, дійшли висновку, що Приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт ухилення керівника боржника від виконання остаточного рішення суду, тому правомірним є застосування до керівника боржника-юридичної особи такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 337 ГПК України.
З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції у прийнятті постанови від 11.02.2020, посилаючись на те, що за приписами пункту 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження, з-поміж іншого, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Проте стаття 337 ГПК України не містить поняття "керівник боржника".
У листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", який носить інформаційний характер, зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслі